З'єднання деталей

З'єднання деталей — вид зв’язку між деталями у вузлах, складальних одиницях, механізмах. З’єднання можуть бути рухомими і нерухомими. Рухомі з'єднання допускають певну кількість ступеней свободи з'єднуваних деталей. Нерухомі з’єднання деталей і вузлів поділяють на дві основні групи: розбірні і нерозбірні. Розбірні з’єднання допускають розбирання і повторне збирання деталей, що з’єднуються. Нерозбірні з'єднання розібрати без їх пошкодження неможливо.

Рухомі з'єднання

Рухоме з'єднання, це з'єднання, що допускає вільне взаємне зміщення з'єднувальних елементів без деформування і порушення цілісності зв'язків за певним числом ступеней свободи. До рухомих з'єднань відносяться:

• шарніри — з'єднання, що забезпечують взаємне обертання деталей навколо спільної осі або точки з одним, двома чи трьома ступенями свободи обертального руху;
• гвинтова передача — з'єднання ходового гвинта і гайки, що перетворює обертовий рух у лінійний осьовий;
• підшипникові вузли — з'єднання для забезпечення обертального руху валів та коліс;
• з'єднання у напрямних для забезпечення руху у поступальних кінематичних парах (напрямні супортів металорізальних верстатів);

та інші з'єднання, у яких відносний рух деталей обумовлений конструкцією механізму. Рухоме з'єднання двох деталей носить називають кінематичною парою.

Детальніше: Кінематична пара

Нерухомі з'єднання

Нерухомі з'єднання деталей машин необхідні для розчленування машини на складальні одиниці і окремі деталі, спрощення технологічних процесів виготовлення та складання машин, забезпечення ремонту, відновлення та заміни деталей, для транспортування машин і вузлів, їх монтажу, установки і т.п.

Розбірні нерухомі з'єднання

Розбірними називають з'єднання, які можна неодноразово розбирати і знову збирати без руйнування або істотних ушкоджень з‘єднуваних елементів. До таких з'єднань відносяться:

• різьбові;
• клинові;
• штифтові;
• шпонкові;
• шліцьові (зубчасті).

Нерозбірні нерухомі з'єднання

Нерозбірними називають такі з'єднання, розбирання яких неможливе без руйнування з‘єднуваних елементів. До них відносяться:

• заклепкові;
• зварні;
• клейові;
• паяні;
• пресові (з'єднання з натягом).

Вони забезпечуються силами молекулярного зчеплення (зварні, паяні і клейові), механічними засобами (заклепкові, з натягом) або силами тертя.

Види з'єднань за призначенням

Відповідно до покладених на них функцій з'єднання поділяються на:

• силові з'єднання, котрі повинні по можливості задовольняти умові рівноміцності з елементами, що з'єднуються;
• герметичні з'єднання — з'єднання елементів місткостей і трубопроводів, що містять рідини і гази, повинні задовольняти умовам щільності (герметичності);
• точні з'єднання, коли для забезпечення високої точності з'єднань під навантаженням, вони повинні задовольняти умовам жорсткості.