Планетарна передача
Планетарний
механізм
Планетарна передача
(планетарний механізм) —
механічна передача на основі зубчастих коліс, у якій геометричні осі одного або
декількох коліс (сателітів) є рухомими. Планетарні передачі з
одним ступенем свободи називають звичайними (типовими), планетарні
передачі з двома ступенями свободи називають диференціалами. Застосовуються у
транспортних і вантажопідйомних машинах, приводах станків і т.д.
Елементи
планетарної передачі
Деталі планетарного механізму
мають спеціальні назви:
- зубчасте колесо із зовнішніми зубами, котре
розташоване в центрі механізму, називається центральним або сонячним;
- колесо з внутрішніми зубами називають короною
або епіциклом;
- колеса, осі яких рухомі, називають сателітами;
- рухома ланка, на якій встановлено сателіти,
називають водилом. Його на кінематичних
схемах зазвичай позначають або
цифрою, або латинською буквою h.
Види
планетарних передач
К типових планетарних передач відносяться:
- однорядний планетарний механізм (планетарний
механізм Джемса);
- дворядний планетарний механізм (редуктор
Давида):
- з одним зовнішнім і одним внутрішнім
зачепленням;
- з двома зовнішніми зачепленнями;
- з двома внутрішніми зачепленнями.
Однорядний
планетарний механізм
Дворядний
планетарний механізм з двома зовнішніми зачепленнями.
Дворядний
планетарний механізм з двома внутрішніми зачепленнями