ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ Електронний підручник
Головна Теоретичні відомості Лабораторні та практичні роботи Тести Додатки Список використаних джерел	2. Технічна творчість як вид суспільно-корисної діяльності. Законодавство у сфері інтелектуальної власності
	2.1. Види наукового пізнання 2.2. Види протиріч 2.3. Законодавство у сфері технічної творчості Що ж таке творчість? Над цим питанням міркували ще філософи, мудреці стародавньої Еллади. Творчість – пошук чогось невідомого, нового, якого ще не знали люди. Різновиди науково-технічної творчості: - відкриття; - винаходи; - раціоналізаторські пропозиції; - створення промислового зразка продукції; - конструкторська розробка. Відкриття – встановлення невідомих раніше об'єктивно-існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу (І.Ньютон – закон всесвітнього тяжіння; Д.І.Менделєєв – періодичний закон хімічних елементів; І.І.Мечников – явище фагоцитозу). Рис. 2.1. Ісаак Ньютон Відкриття має пізнавальну спрямованість і до нього ставиться одна вимога – збільшувати суму наукових знань у своїй галузі. Автор відкриття одержує диплом. Відкриття в суспільних науках, географії, археології, палеонтології, геології в юридичному розумінні не є відкриттями, дипломи на них не видаються. Рис. 2.2. Зліт малопомітного винищувача-бомбардувальника п'ятого покоління F-35B (з коротким злетом та вертикальною посадкою) Винахід – вирішення технічного завдання в будь-якій галузі народного господарства, культури, охорони здоров'я, оборони країни, яке відзначається істотною новизною та дає позитивний ефект (конструкція приладу, машини, пристрою, метод одержання продукту, технологічний процес, рецепт тощо). Винахід має конкретно практичну спрямованість і на відміну від відкриттів є явищем тривимірним: - повинен співвідноситись із суспільними потребами (бути корисним, дати позитивний ефект); - можливе впровадження; -   не суперечити фундаментальним законам природи, перевершувати знання в галузі технічних наук та виробництва, до яких відноситься даний винахід. Рис. 2.3. Український розвідувальний БПЛА «Фурія», прийнятий на озброєння Відкриття породжує цілі “кущі” винаходів, але й нерідко саме винаходи породжують ряд відкриттів (винахід мікроскопа, телескопа тощо). Автор винаходу одержує патент. Одного разу молодий винахідник поділився з Едісоном своєю мрією: придумати універсальний розчинник-рідину, яка б усе розчиняла. Едісон: «Скажіть, а в якому посуді Ви збираєтесь зберігати цей розчинник?» – від ідеї винахідник відмовився, так як посуду такого немає. Рис. 2.4. Томас  Едісон Раціоналізаторська пропозиція – пропозиція щодо вдосконалення техніки (машин, приладів, інструментів, апаратів тощо), поліпшення продукції, технології виробництва, способів контролю, спостереження та дослідження, техніки безпеки, охорони праці, із сприяння підвищення продуктивності праці, ефективнішому використанню енергії, обладнання, матеріалів; має форму технічної документації і націлена на конкретне технічне розв’язання, спрямоване на вдосконалення технічного об’єкта шляхом зміни конструкції, технології або застосування інших матеріалів. Автор раціоналізаторської пропозиції одержує патент або свідоцтво. Промисловий зразок продукції (малюнок, модель) – художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність його технічних та естетичних якостей; має форму технічного документа. Автор промислового зразка продукції одержує свідоцтво або патент. Конструкторська розробка – найбільш масова, професійна форма науково-технічної творчості; має форму технічного документа виробу; патентним законодавством держави не охороняється. При створенні нової техніки і технології необхідно вирішувати велику кількість завдань, пов’язаних із широким колом теоретичних і практичних питань, при цьому треба значно більше звертати увагу на способи і методи науково-практичної діяльності. При цьому одержання суттєвого результату самим безпосереднім чином залежить від вихідної теоретичної позиції, від принципового підходу до формулювання проблеми і визначення загальних шляхів руху дослідницької думки. Логіка і методологія – науки що усе більш перетворюються на самостійну наукову дисципліну. Можна виділити чотири рівні методології: а) філософський; б) загальнонауковий; в) конкретно-науковий; г) методика і техніка наукового дослідження. Рис. 2.5. Конвертоплан Bell V-22 Osprey  —  літальний апарат з фіксованим крилом, що може виконувати вертикальний зліт/посадку і має можливість фізично повертати двигуни (зазвичай — пропелери) на 90 градусів для створення вертикальної підіймальної сили або горизонтальної тягової Методологічну основу технічної творчості складає матеріалістична діалектика (1-й рівень), як наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення, і системний підхід (2-й рівень), як єдиний напрямок у розвитку сучасного наукового пізнання. 2.1. Види наукового пізнання Розрізняють наступні види наукового пізнання відповідно до принципів наукового опису: а) параметричний опис – це опис властивостей, ознак і відносин досліджуваного об'єкта, заснований на емпіричних спостереженнях. Це найпростіша форма наукового опису і вихідний рівень дослідження будь-якого об'єкта; б) морфологічний опис – це перехід до визначення поелементного складу, будівлі об’єкта і взаємозв’язку параметрів, виявлених на попередньому рівні, при цьому під елементом розуміють мінімальний, далі неподільний компонент системи або максимальну межу її розчленовування в умовах даної дослідницької задачі, причому властивості і функції елементу визначаються його місцем у рамках цілого; в) функціональний опис – це перехід до визначення функціональних залежностей між параметрами (функціонально-параметричний опис), між частинами як елементами об’єкта (функціонально-морфологічний опис) або між параметрами і будівлею об’єкта. Тут функція - це взаємозв’язок, що визначає порядок включення частини в ціле; г) опис поводження об’єкта – це виявлення цілісної картини “життя” об’єкта і механізмів, що забезпечують зміну напрямків і “режимів” його роботи (сама складна форма наукового дослідження). Основний принцип системного підходу (концепція цілісності) складається в перетіканні складного до простого, цілого до частини, наявності у цілісного об'єкта таких властивостей і якостей, що не можуть бути властиві його частинам. Всі існуючі сукупності технічних об'єктів можна розбити на наступні класи: -   неорганізовані сукупності, позбавлені внутрішньої організації (наприклад, купа каменів); -   неорганічні й органічні системи. Останні два класи характеризуються наявністю зв’язків між елементами, появою в цілому нових властивостей, не притаманних елементам окремо, і стійкій структурі. Органічна система, на відміну від неорганічної, є цілим, що самовдосконалюється, що у процесі індивідуального розвитку проходить послідовно етапи ускладнення і диференціації. Тут слід зазначити, що будь-яка система – це складене з частин з'єднання, а так само це комплекс елементів, що знаходяться у взаємозв'язку. Приблизно будь-яку технічну систему можна розглядати як сукупність елементів і сукупність зв'язків, що утворять структуру об'єкта, а так само визначений порядок яких-небудь операцій, технічних процесів. 2.2. Види протиріч Протиріч у будь-якій технічній системі (приклади яких були приведені, раніше) багато, усі вони надзвичайно різноманітні за формою і проявами, мають схожий історичний характер, взаємозалежні і взаємообумовлені. Вони виникають між технічними потребами суспільства і можливостями даної технічної системи (зовнішні протиріччя), між параметрами й елементами технічної системи, частинами і властивостями елементів (внутрішні протиріччя). Виникнення і розв’язання (подолання або ліквідація) протиріч діалектично взаємообумовлені: дозвіл одного пов’язаний з зародженням іншого (у протилежному випадку технічний об’єкт припинив би свій розвиток). Протиріччя, що виявляються в процесі вирішення технічних задач, можна умовно розділити на три типи: -   адміністративні; -   технічні; -   фізичні. Адміністративними називають такі протиріччя, що присутні спочатку в самому факті виникнення винахідницької задачі, коли потрібно щось зробити, але як це зробити – не відомо. Їх евристична (підказуюча) сила дорівнює нулю, але саме вони спонукають до технічної творчості. Технічними називають такі протиріччя, що виникають між частинами і параметрами системи при спробі їхньої зміни: якщо відомими способами поліпшувати одну частину (параметр), то недопустимо погіршується інша частина (параметр). Фізичними називають протиріччя, які виникають тоді коли до однієї і тієї самої частини системи висувають взаємно виключаючі вимоги. У такій ситуації виникає парадокс, що є присутнім завжди у винахідницькій задачі. Фізичні протиріччя є причиною технічних. Технічні протиріччя виникають в окремих об'єктах і у взаємодії між ними, між технічними засобами й оброблювальним предметом, між характеристиками об'єкта і людиною, що працює з ним, а також між технічними потребами, необхідністю і можливостями. Вивчення проблемної ситуації – це насамперед виявлення технічних протиріч. Тільки після цього можливе формулювання визначеної задачі. Розглянемо деякі поняття і терміни, які використовують у процесі аналізу проблемної ситуації і виявленні технічних протиріч. Рис. 2.6. Все починається з допитливості Технічна потреба – це усвідомлення зростаючих протиріч між попитом суспільства на ті або інші матеріали, джерела енергії, засоби комунікації, продукти харчування та інше і неможливістю задовольнити його наявними засобами. Технічна можливість – це комплекс матеріальних факторів, а також визначених знань працівників виробництва, що забезпечують реалізацію технічної необхідності і задоволення технічних потреб суспільства. Технічна проблема – це відображення ситуації, що складається у процесі вивчення співвідношення між технологічною необхідністю і наявними технічними можливостями. У її основі лежить протиріччя між метою пошуку, що виражає усвідомлення технічної потреби, і необхідністю, і відсутністю або незнанням умов і способів її досягнення при наявних можливостях. Технічна задача – це вираження визначеної мети одержати той або інший ефект від розв’язання протиріччя, що втілює ту або іншу ідею (принцип, процес). У структуру технічної задачі повинні входити: вказівки на очікуваний результат, визначення умов функціонування майбутнього об'єкта, технічні умови реалізації і способи вирішення задачі. Результатом розв’язання технічного протиріччя стає створення технічного об'єкту (системи), що є органічним синтезом нового технічного рішення й елементів колишніх рішень у новому цілому (це справедливо навіть стосовно найрадикальніших технічних досягнень). Розглядаючи діалектику технічних систем і закономірностей їхнього розвитку, необхідно мати на увазі, що техніка є суспільною матеріальною системою. Вона служить провідником перетворюючої діяльності людей, інструментом пізнання і використання сил, властивостей, законів розвитку природи, людини і суспільства, засобом керування природними і соціальними процесами при задоволенні суспільних потреб. Техніка виникає, функціонує і розвивається як специфічне суспільне явище в системі суспільства. Свої основні функції вона виконує будучи засобом трудової діяльності людей у матеріальному і духовному виробництві. Рис. 2.7. Діалектика технічних систем На розвиток техніки вирішальний вплив мають соціальні (суб'єктивні) фактори і внутрішні фактори в системі інших об'єктивних факторів.  Життя технічної системи (як і інших систем) можна зображати у виді S - подібної кривої або ламаної, яка зображує, як змінюються в часі головні показники системи (потужність, продуктивність, швидкість і т.д.). Знання особливостей «життєвих кривих» технічних систем необхідно для з'ясування резервів їхнього розвитку і визначення доцільності удосконалювання або створення принципово нових рішень. Виявлення закономірностей розвитку технічних систем (об’єктів) може базуватись на попереднім формуванні вимог до них, що виражаються чотирма правилами: -   вимірності (закономірності повинні допускати можливість кількісної перевірки об'єктів); -   виключення (до закономірностей відносять такі, виключення яких дозволяє знайти інші шляхи розвитку техніки або зупиняє його); -   спільності (до нього відносять закономірності, що діють протягом всієї історії розвитку техніки і по відношенню майже до будь-якого технічного об'єкта); -   послідовності (входять закономірності, що не можуть бути виведені логічно з інших); 2.3. Законодавство у сфері технічної творчості Законодавство України, яке містить норми щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки: Загальне законодавство: -   Конституція України; -   Цивільний кодекс України; -   Цивільний процесуальний кодекс України; -   Кримінальний кодекс України; -   Кримінально-процесуальний кодекс України; -   Арбітражний процесуальний кодекс України; -   Кодекс України про адміністративні правопорушення. Соціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності: -   Закон України «Про охорону прав на винаходи»; -     Закон України «Про корисні моделі, промислові зразки»; -     Закон України «Про знаки для товарів та послуг»; -     Закон України «Про топографії інтегральних мікросхем»; -     Закон України «Про сорти рослин»; -     Закон України «Про охорону авторського права і суміжних прав»; -     Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» тощо. Крім того, діють різні підзаконні акти. Особливою сферою турботи ДДШ є удосконалення національного законодавства України, що регулює відносини у сфері інтелектуальної власності. У структурі законодавчої гілки влади — Верховної Ради України, у складі Комітету з питань науки і освіти створений Підкомітет з питань інноваційної діяльності і захисту інтелектуальної власності. Рис. 2.8. Посадка штурмовика AV-8B Harrier II з вертикальним злетом та посадкою Серед нормативно-правових актів з охорони інтелектуальної власності є: -   постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та укази Президента України; -   підзаконні акти: правила, інструкції, положення, тощо. Усі нормативні акти (закони України і підзаконні акти) можна поділити на три основних блоки: -   закони, які декларують, охороняють і регламентують права на інтелектуальну власність. -   закони, які захищають права на інтелектуальну власність. -   закони, які стимулюють отримання прав на інтелектуальну власність. Питання для самоконтролю 1. Що таке творчість? 2. Навести визначення відкриття. 3. Сформулюйте визначення винаходу. 4. Вкажіть формулювання раціоналізаторської пропозиції. 5. Сформулюйте поняття промислового зразка продукції. 6. Вкажіть види наукового пізнання. 7. Що таке технічна проблема?
	Попередня тема	На початок	Наступна тема
© 2019 ДУ «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 11