Історія України

Електронний підручник

Семінарські заняття

Семінарське заняття № 1

Стародавня історія України.

План.

1. Первісний лад на території України.

2. Трипільська культура та її історичне значення.

3. Суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток кіммерійців, скіфів, сарматів, готів, гунів.

4. Античні міста Північного Причорномор’я та Криму.

5. Антський племінний союз на теренах України.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С.15-22.

2. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 22-29.

3. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С.34-36.

4. історія України. Документи і матеріали. – К., 2001. – С.5-10.

5. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С.26-28.

6. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С.9-17.

Теми рефератів і повідомлень:

,,Поділля в V ст. до н.е. – V ст. н.е.”, ,,Анти на території Поділля”, ,,Палеоліт на території України”.

Ключові слова: патріархат, матріархат, палеоліт, мезоліт, неоліт, поліс, енеоліт, первіснообщинний та рабовласницький лад, роксолани, таври, кельти, Херсонес, Ольвія, колонізація.

Основні дати: VІ – V тис. до н.е., ІІІ тис. до н.е., ІХ ст. до н.е., VІІ (середина) ст. до н.е., VІ – ІV ст. до н.е., V ст. до н.е., VІІІ ст.

Заселення території сучасної України первісною людиною відбулося ще в епоху палеоліту — початковий і найбільш значний у часовому вимірі період історії людства. Саме цього часу відбулося виділення людини з тваринного світу, були виготовлені перші знаряддя праці, почалося використання вогню й одягу, споруджені перші житла. На українських землях первісна людина з'явилася пізніше — у так звану ашельську епоху, що датується часом від 1,5 млн. до 150 тис років тому. В цей час з'явились архантропи, об'єм мозку яких коливався від 800 до 1300 см3 (об'єм мозку сучасної людини 1400-2000 см3), а зріст сягав 160 – 170 см. Первісні люди освоювали нові території, зокрема землі Європи, де й проживали невеликими групами, що утворювали так зване первісне людське стадо.

Багато сучасних українських істориків вважають трипільські племена творцями першої цивілізації на теренах України. Розглядаючи це питання, слід звернути увагу на значенні трипільської культури для подальшої історії нашого народу. Саме в цей час було започатковано землеробство, з’явилося ремесло, було винайдено писемність. Трипільці підтримували культурні та економічні зв’язки з іншими давніми цивілізаціями. Проте на межі ІІІ – ІІ тис. до н. е трипільська протоцивілізація втратила монолітність і занепала. Слід зауважити, що причини зникнення носіїв трипільської культури з історичної арени остаточно не з’ясовані й досі. Деякі елементи трипільської культури (зразки гончарного посуду, хатній розпис, форми сільських будинків) до цього часу залишилися у побуті українського народу.

Кіммерійці були першим племенем на території України, про яке точно відомо їхнє ім’я. Давньогрецький автор Гомер згадує в ,,Одисеї” про їхню участь у троянській війні. Саме кіммерійці створили першу рабовласницьку державу на території України, проте вона не відзначалася централізованістю і вже у VІ ст. до н. е їхній союз був завойований скіфами ( див. Додаток 1).

Скіфи протягом кількох століть відігравали велику роль в історії Східної Європи. Вони змогли зупинити експансію Перської імперії на північ, проте невдала боротьба з Македонією призвела до занепаду їхньої держави. Сармати (наступники скіфів на території Північного Причорномор’я) в ІІІ ст. до н. е – ІІІ ст. н. е займали більшу територію сучасної України. Невипадково, в середні віки нашу країну часто називали Сарматією або Роксоланією в честь найбільш відомого сарматського племені.

Під час розгляду третього питання спочатку слід з’ясувати поняття ,,поліс”, ,,демократія”, ,,колонізація”, визначити основні причини грецької колонізації на території Криму та Північного Причорномор’я (соціально-економічні, політичні, демографічні). Необхідно докладно зупинитися на характерних рисах управління та економіки найбільших грецьких полісах (Херсонесу, Ольвії). Саме античні поліси були першими відносно демократичними державами на теренах України. Варто розглянути історію відносин грецьких переселенців зі скіфами, сарматами, які були подекуди ворожими, але частіше мирними і продуктивними. Зауважимо, що в ІІІ – ІV ст. внаслідок нападів готів, а пізніше – гунів античні поліси занепадають. Їхнє значення полягає у залучені окремих регіонів України через економічні і політичні контакти з греками до античної цивілізації (див. Додаток 2).

Доцільно зауважити, що анти, перша згадка про яких в писемних документах відноситься до 375 р., були першими слов’янськими племенами, які проживали на території України. Тоді вони знаходилися на стадії військової демократії. Спочатку підкорялися готам, потім гунам, а в першій половині VІ ст. фактично здобули незалежність і своїми походами наводили жах на Візантійську імперію. Проте, в середині VІ ст., після поразки від аварів, Антський протидержавний союз розпався. Остання згадка про антів у писемних джерелах датується 602 р. Подальша історія слов’ян пов’язана з іншими союзами, які утворилися в VІІІ ст.

Семінарське заняття № 2

Київська Русь

У ІХ ст. на території Східної Європи утворилася перша велика держава східних слов’ян – Київська Русь, яка об’єднала навколо себе слов’янські племена, що проживали в Україні. Основу держави заклали племені союзи полян, древлян, уличів, тиверців, сіверян, білих хорватів. Київська Русь відіграла видатну роль в українському державотворенні. Пропонується провести заняття по таким питанням.

План

1. Слов’янські союзи племен в VІІ – ІХ ст. Утворення єдиної давньоруської держави з центром у Києві.

2. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічні відносини в Київській Русі.

3. Зовнішня політика Київської Русі. Київська Русь у контексті світової цивілізації.

4. Культура Київської Русі.

Література:

1. Аркас М. Історія України-Руси. – К., 1990. – С. 16-30; 33-40; 44-50.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 31-44.

3. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 49-92.

4. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1990. – С. 34-58.

5. Каденюк О.С. Історія України. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 24 – 36.

6. Костомаров Н.И. Исторические произведения. – К., 1989, - С. 198-212.

7. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 33-58; 85-110.

8. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996. – С.28-105.

9. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С.24-34.

Теми рефератів та повідомлень: ,,Норманська теорія та її оцінка в сучасній українській науці”, ,,Запровадження християнства на Русі та його історичне значення”, ,,Діяльність Я.Мудрого”, ,,Поділля в ІХ – ХІ ст.”.

Ключові слова: Русь, варяги, нормани, князь, бояри, смерди, закупи, холопи, полюддя, хазари, печеніги, половці, християнство, язичництво, Візантія, Рюриковичі, уділи, оброк, ізгої, дружинники.

Основні дати: VІІІ-ІХ ст., 882 – 912 рр., 912 – 945 рр., 945 – 964 рр., 964 – 972 рр., 978 – 1015 рр., 1019 – 1054 рр., 1051 р.

При вивченні першого питання варто на карті України визначити територію, де проживали слов’янські племена. Необхідно враховувати, що вже у VІІІ ст. у слов’янських племен утворилися зародки державності. Процес державотворення був дещо прискорений варягами, проте так звана ,,норманська теорія” є помилковою і не підтримується сучасними українськими дослідниками. Слід також висвітлити діяльність князів Олега та Ігоря, за часів яких була створена велика Київська держава (див. Додаток 3), що об’єднувала як слов’янські, так і фінно-угорські племена (мурому, чудь, меря та інші).

При підготовці другого питання варто звернути увагу на особливості суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку Київської Русі, визначити характер державного управління, основні соціальні групи, правове становище міщан та селян. Для кращого засвоєння матеріалу доцільно порівняти Давньоруську державу з іншими західноєвропейськими та східними країнами, що дозволить перейти до третього питання.

Київська Русь підтримувала дипломатичні відносини з багатьма державами тогочасної Європи та Азії. Найбільш тісними були відносини з Візантією, для яких були характерними як військові конфлікти, так й інтенсивні торговельні стосунки. Традиційно добрими були відносини київських князів зі Скандинавськими державами, постійні взаємини існували з Німеччиною, Польщею, Чехією, Болгарією. Відносини з східними народами (половцями, хазарами, печенігами) переживали в своєму розвитку як періоди ворожнечі, так часи миру та відносної стабільності.

Наприкінці заняття варто пригадати основні дати розглянутої теми, коротко зупинитися на інформації, вміщеній в додатковій літературі.

Семінарське заняття № 3

Українські землі в період феодальної роздробленості. Галицько-Волинська держава

План

1. Причини, передумови та наслідки розпаду Київської Русі.

2. Чернігівське, Київське, Переяславське князівства.

3. Галицьке та Волинське князівства у ХІІ ст.. Діяльність князя Романа.

4. Монголо-татарська навала та боротьба Данила Галицького з монгольськими завойовниками.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 45-49.

2. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 101-111.

3. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 58 – 71.

4. Єфименко А. История украинского народа. – К., 1990, - С. 41 – 74.

5. Політична історія України. За ред. Професора Танцюри В.І. – К., 2001. – С. 56 – 60.

6. Субтельний О. Україна: історія, - К., 1991. – С. 34, 47, 48, 59 – 62.

Теми рефератів та повідомлень: ,,Поділля у ХІІ – ХІV ст.”, ,,Культура Галицько-Волинського князівства”, ,, Данило Галицький – князь, політик, дипломат”, ,,Галицько-Волинське князівство в другій половині ХІІІ – першій половині ХІV ст.”.

Ключові слова: князівство, Україна, хан, баскаки, ярлик, король, Золота Орда, бояри, Сарай.

Основні дати: 1097 р., 1113 – 1125 рр., 1187 р., 1199 р., 1199 – 1205 р., 1240 р., 1325 – 1340 рр.

При розгляді першого питання слід враховувати, що розпад Київської Русі, який розпочався в середині ХІІ ст., стався не через суб’єктивні наміри окремих князів, а в першу чергу був наслідком різних соціально-економічних, політичних, етнічних та зовнішніх причин. Необхідно чітко з’ясувати в чому вони полягали. Через період феодальної роздробленості пройшли майже всі країни тогочасної Європи.

Розглядаючи соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток Київського, Переяславського та Чернігівського князівств слід відзначити їх велику роль в українському державотворенні. Саме Переяславщина в літописному повідомленні від 1187 р. називається Україною. Проте, в силу невигідного географічного розміщення, міжусобних війн та постійних набігів половців ці князівства не змогли відіграти функцію об’єднуючої сили, яка перейшла до Галицького та Волинського князівств (див. Додаток 4).

Третє питання доцільно вивчати у порівняльному аспекті. Порівнюючи політичний устрій та економічні відносини князівств, приходимо до висновку, що в Галицькій державі бояри відігравали набагато більшу роль у суспільно-політичному житті, ніж у Волинському, де вони практично повністю підпорядковувалися княжій владі. Необхідно чітко розуміти причини такого явища. Характеризуючи діяльність князя Романа, приходимо до висновку, що йому вдалося створити потужну Галицько-Волинську державу, яка включала більшу частину України. Проте загибель князя Романа призвела до громадянської війни, яка тривала до 1238 р. і закінчилася перемогою представників династії самого Романа – Данила та Василька.

При вивченні четвертого питання потрібно коротко зупинитися на наслідках монгольського нашестя на давньоруські землі. Висвітлюючи політику Данила Галицького, доцільно порівняти його політику з політикою відомого князя Володимиро-Суздальської землі Олександра Невського. Якщо перший опирався на союз європейських держав у боротьбі проти Золотої Орди, другий прагнув тісного союзу з монголо-татарами для протистояння німецьким та шведським рицарям (див. Додаток 5). Данило Галицький чітко визначив європейський вектор своєї політики, в той час як північні руські князівства все більше набували рис азійських держав. На завершення заняття, у висновках доцільно підкреслити роль Данила Галицького в історії українського народу.

Семінарське заняття № 4

Литовсько-польська доба історії України (середина ХІV – початок ХVІІ ст.).

У 1340 р. розпочався поступовий розпад Галицько-Волинського князівства. У боротьбу за галицьку ,,спадщину” вступили Польща, Литва, Угорщина. Тривалі війни між цими країнами призвели до того, що на початку ХV ст. більша частина українських земель опинилася в складі Польщі та Литви. Закарпаття увійшло до складу Угорщини, Буковина, Бессарабія – до Молдавії, Чернігівщина наприкінці ХV ст. – до Московського князівства. У 1471 р., після ліквідації удільного Київського князівства, в складі Литовської держави було фактично припинено процес українського державотворення, який був започаткований в часи Київської Русі. На занятті пропонується розглянуті такі питання:

План.

1. Розпад Галицько-Волинського князівства та входження українських земель до складу Польщі, Литви, Угорщини.

2. Соціально-економічний розвиток та суспільно-політичні відносини українських земель у складі Литви та Польщі.

3. Причини, передумови та наслідки Люблінської унії 1569 р.

4. Берестейська релігійна унія 1596 р. та її наслідки для українських територій.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 92 – 104..

2. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 216 - 239.

3. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1990. – С. 114 – 152.

4. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С. 114 – 147; 182 – 188.

5. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 118; 119; 129 - 156.

6. Політична історія України. За ред. Професора Танцюри В.І. – К., 2001. – С. 76 – 91.

7. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 57 – 70.

Теми повідомлень та рефератів: ,,Поділля в ХІV – ХVІ ст.”, ,,Боротьба між литовськими та польськими феодалами за українські землі”, ,,Магдебурзьке право на теренах України”, ,,Замки та фортеці України в ХV – ХVІ ст.”.

Ключові слова: Магдебурзьке право, фільварки, кріпацтво, панщина, шляхта, латифундії, магнати, унія, Гедеміновичі, Коріатовичі, чиншові селяни, кримські татари.

Основні дати: 1345 – 1377 рр., 1349 р., 1362 р., 1385 р., 1410 р., 1557 р., 1569 р., 1596 р.

При вивченні першого питання варто докладно зупинитися на причинах занепаду Галицько-Волинського князівства. У ХV ст. українська територія стала ареною гострої боротьби між різними державами, які використовували як мирні, так й насильницькі методи розширення своїх земель. Українські регіони стали ареною збройних конфліктів між Литвою, Польщею, Кримським ханством, Молдавією, Угорщиною та Московським князівством. Ліквідація у 1471 р. автономії Київського удільного князівства на певний час перервала традицію українського державотворення, яка була започаткована в період Київської Русі.

Друге питання краще розглядати порівнюючи політику Великого Литовського князівства та Польського королівства щодо місцевого українського населення. При висвітленні цього питання бажано розкрити особливості соціально-економічного та політичного становища основних верств українського суспільства (селян, православних магнатів та шляхти, міщан, православних священиків) у складі Литви та Польщі. Це порівняння призводить до висновку, що життя українців у складі Литовської держави було значно кращим, ніж у Польщі.

При розгляді третього питання спочатку необхідно визначити основні причини (зовнішні та внутрішні) укладення між Литвою та Польщею Люблінської унії. Саме після 1569 р. на більшій частині України поширилося польське право та кріпосницькі порядки, що різко погіршило життя майже всіх станів українського суспільства. Особливо важким було становище селянства, змушеного виконувати чисельні феодальні повинності, відробляти панщину, страждати від панського свавілля та релігійних утисків.

Висвітлюючи четверте питання, слід звернути основну увагу на соціальні і політичні наслідки церковної унії 1596 р. Вона призвела до того, що українська політична еліта фактично зрадила свій народ, приймаючи католицтво або уніатство, в той час як більшість населення українських територій належало до православної віри. За умови певного розколу в суспільстві, що мав місце після 1596 р., роль його провідної верстви перебрали на себе козаки.

Семінарське заняття № 5

Козацтво та його роль в історії українського народу

План

1. Причини та передумови виникнення козацтва.

2. Запорізька Січ – козацька християнська республіка.

3. Реєстрове козацтво та його історичне значення.

4. Козацько-селянські повстання наприкінці ХVІ – першій половині ХVІІ ст.

Література:

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990. – С. 117 – 163.

2. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. – К., 1990.

3. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 109 - 125.

4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 175 – 186; 201 – 216; 239 - 294.

5. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С. 148 – 166; 193 – 234.

6. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 118; 119; 129 - 156.

7. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 71 – 88.

8. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. – К., 1990-1991. У з т.

Теми рефератів і повідомлень: ,,Діяльність гетьмана П.Сагайдачного”, ,,Повстання С.Наливайка”, ,,Заснування Запорізької Січі”, ,,Дислокація Запорізької Січі у різні періоди історії України”, ,,Поділля у першій половині ХVІІ ст.”.

Ключові слова: Запорізька Січ, реєстр, Бродництво, уходництво, гетьман, кошовий отаман, покозачення, генеральна старшина, паланка, курінь, січова рада, Кодак, ,,Ординація війська запорізького”.

Основні дати: 1490-ті рр., 1556 р., 1591 – 1593 рр., 1594 – 1596 рр., 1616 – 1622 рр., 1625 р.

При розгляді першого питання буде доцільним зупинитися на об’єктивних передумовах, що зумовили появу на території України своєрідного суспільного стану – козацтва. Слід звернутися до праці Д.Яворницького (праця вказана вище), де такі причини подаються найбільш повно. Обов’язково треба врахувати наявність майнової та соціальної диференціації у лавах козацтва. Серед них також виділялися запорізькі (низові), реєстрові (городові) та не приписні (неорганізовані) козаки.

Вивчаючи друге питання слід широко використовувати карту. На ній спочатку знаходимо Запорізьку Січ, висвітлюємо значення географічного фактора у формуванні та розвитку козацтва. При підготовці до відповіді доцільно основну увагу приділити характеру управління на Січі, довести, що вона мала деякі ознаки держави.

Створивши козацький реєстр, польський уряд намагався вирішити два завдання: з одного боку – забезпечити свою державу великою кількістю досвідчених воїнів та захистити за рахунок цього східні кордони Речі Посполитої, а з іншого – протиставити реєстрове козацтво запорізькому. Однак під час козацько-селянських повстань реєстровці часто були союзниками запорожців та селян у їх антифеодальній боротьбі. Саме з реєстрового козацтва походив найвидатніший гетьман України – Б.Хмельницький.

Основну увагу при підготовці четвертого питання необхідно приділити повстанням К.Косинського, С.Наливайка, Т.Трясила, Гуні, Острянині (див. Додаток 6). Слід зупинитися на причинах повстань, перебігу та наслідках. У кінці заняття робимо висновок, що після поразки хвилі народного гніву у кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. на деякий час настав ,,золотий спокій”, або ,,десять років гробової тиші” (за виразом польської магнатерії та шляхти), однак це було затишшя перед бурею, що довели події національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького.

Семінарське заняття № 6

Національна революція українського народу середини ХVІІ ст

План

1. Передумови, причини, характер, рушійні сили національно-визвольної революції під проводом Б.Хмельницького.

2. Воєнні дії початкового періоду війни. Зборівський та Білоцерківський мирні договори.

3. Організація української державності. Соціально-економічні відносини в Козацькій державі.

4. Воєнні дії в 1652 – 1653 рр. Українсько-московський договір 1654 р. та його оцінка в історичній науці.

5. Розвиток подій в Україні в 1654 – 1657 рр. Історичне значення діяльності Б.Хмельницького.

Література.

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990. – С. 164 – 183.

2. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. – К., 1990.

3. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 126 - 142.

4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 296 – 316.

5. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996. – С. 4 – 35.

6. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С. 234 – 284; 344 – 364.

7. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 118; 119; 129 - 156.

8. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. – К., 1993.

9. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. – К., 1990-1991. У з т.

Теми доповідей та рефератів: ,,Поділля в 1648 – 1657 рр.”, ,,Найближчі сподвижники Б.Хмельницького”, ,,Українсько-кримські відносини протягом національно-визвольної війни”, ,,Дипломатичне мистецтво Б.Хмельницького”.

Ключові слова: держава, козацький автономіям, полково-сотенний устрій, коронний гетьман, протекторат, васалітет, конфедерація.

Основні дати: 1648 р., вересень 1649 р., 1651 р., 1654 р., 1656 р., 6 серпня 1657р.

При відповіді на перше питання слід обов’язково наголосити, що війна середини ХVІІ ст. не була випадковою. Революція 1648 – 1657 рр. – це закономірна відповідь українського народу на політику уряду Речі Посполитої. Необхідно висвітлити соціально-економічні, національні та релігійні причини повстання, яке з самого початку носило національно-визвольний характер, а основними його рушійними силами були запорізьке козацтво, селянство, частина православного духовенства і української шляхти. Слід звернути увагу на основні інтереси кожної соціальної групи тогочасного українського суспільства.

Розглядаючи друге питання, необхідно зосередити увагу на основних битвах першого періоду війни (під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Збаражем, Берестечком) (див. Додаток 7). Обов’язково слід висвітлити роль широких мас українського населення в подіях цього періоду. Їхня активна участь рішуче заперечує поширене в польській історичній науці твердження, що повстання мало виключно козацький характер. Значне місце у вивченні другого питання посідає дослідження умов Зборівського та Білоцерківського мирних договорів.

Для кращого засвоєння третього питання необхідно спочатку визначити поняття ,,держава” та її основні ознаки, до яких ми відносимо територію, населення, державний суверенітет, правову систему. Виконавши це завдання, приходимо до висновку, що в середині ХVІІ ст. на значній частині України сформувалася своєрідна козацька держава, що мала вищеназвані ознаки. Доцільно у порівняльному аспекті розглянути особливості соціально-економічних відносини та політичного устрою Козацької держави Б.Хмельницького, співставити становище основних соціальних груп українського населення із сусідніми державами: Польщею, Туреччиною, Московським Царством. Приходимо до висновку, що соціально-економічний устрій Української держави був значно прогресивнішим від устрою країн-сусідів і створював всі можливості для розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві на основі фермерського господарства.

Вже на початку 1652 р. воєнні дії між українськими загонами та польською армією відновлюються. При відповіді на четверте питання слід висвітлити хід битв під Батогом, Монастирищем, Жванцем. Відмічаємо, що українське населення, втомлене тривалою війною, неохоче брало участь у нових військових і це змушувало Б.Хмельницького шукати союзників серед інших держав для продовження боротьби за українську незалежність. Розповідаючи про передумови та причини підписання українсько-московського договору, необхідно підкреслити, що він став закономірним кроком з боку гетьманської влади, єдиним шляхом продовження боротьби. Особливе місце у розумінні складних процесів українського державотворення в середині ХVІІ ст. посідають ,,Березневі статті” 1654 р. як такі, що юридично закріплювали широкі права автономії України під протекторатом Московської держави. Проте, з самого початку російська влада і гетьманський уряд вкладали свій зміст у його положення, що призвело до суперечностей та конфліктів вже у наступні роки.

При розгляді п’ятого питання головну увагу важливо приділити зовнішній політиці Б.Хмельницького, який намагався створити потужну коаліцію із різних держав для остаточного розгрому Речі Посполитої. Проте, Віленське перемир’я між Польщею та Росією фактично зруйнувало його плани.

На основі пройденого матеріалу доцільно зробити висновок щодо історичного значення діяльності Б.Хмельницького у розбудові української державності, реформуванні соціально-економічних відносин в Україні, створенні української армії.

Семінарське заняття № 7

Україна в період ,,Руїни”

План

1. Внутрішня та зовнішня політика І.Виговського.

2. Гетьмани Ю.Хмельницький, П.Тетеря, І.Брюховецький.

3. Боротьба П.Дорошенка за відновлення єдності Козацької держави. Союз з Туреччиною.

Література:

1. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

2. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 142 - 152.

3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 320 – 367.

4. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996. – С. 35 – 82.

5. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С. 278 – 344.

6. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 156 - 179.

7. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. – К., 1993.

8. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків. – К., 1990-1991. У з т.

Теми повідомлень та рефератів: ,,Поділля в другій половині ХVІІ ст.”, ,,Запорізька Січ у другій половині ХVІІ ст.”, ,,Слобідська Україна в ХVІІ ст.”.

Ключові слова: Андрусівське перемир’я, Чуднівський договір, Бучацький договір, Отаманська Порта, Чигирин, Батурин, Велике князівство Руське.

Основні дати: 1657 р., жовтень 1659 р., 1659 – 1663 рр., 1660 р., 1663 – 1668 рр., 1665 – 1676 рр., 1672 – 1687 рр., 1677 – 1681 рр., 1686 р.

При висвітленні першого питання доцільно з’ясувати зовнішньополітичну ситуацію, в якій перебувала Українська держава в середині ХVІІ ст. та соціальну структуру тогочасного українського суспільства. Суперечки у відносинах між козацькою старшиною та селянством і запорожцями, які були завуальовані в період Б.Хмельницького, за часів І.Виговського проявились особливо гостро. Його яскраво виражена пропольська політика була незрозуміла широким верствам населення України і невдовзі призвела до трагічного розколу в суспільстві, чим і скористалися Польща, Росія та Туреччина. Вже за часів І.Виговського спостерігалася небезпечна тенденція поділу України на Лівобережну та Правобережну, а нерозважлива зовнішня та соціальна політика гетьмана невдовзі призвела його до політичного краху.

Оцінюючи діяльність наступників І.Виговського неважко зробити висновок, що всі вони значно поступалися Б.Хмельницькому як державному діячу та дипломату. Трагічною сторінкою тогочасної Історії України були численні громадянські війни, недарма цей період відомий в історичній літературі під назвою ,,Руїна”. На занятті слід звернути увагу на загарбницьку політику Московської держави, яка використовувала міжусобні війни в Україні для реалізації своїх наступальних планів.

На прикладі П.Дорошенка можна розглянути світоглядну проблему щодо ролі засобів в історії для досягнення мети. П.Дорошенко був справжнім патріотом своєї Батьківщини, який прагнув відновити єдність України після Андрусівського миру 1667 р., однак його союз з Туреччиною мав катастрофічні наслідки для жителів України та фактично призвів до спустошення Правобережжя, яке не скоро оправилося після турецько-татарських набігів. Саме 1676 р. (рік капітуляції Дорошенка під Чигирином) сучасними українськими вченими розглядається як рік завершення української національно-визвольної революції, що розпочалася в 1648 р. Закінчилася вона, на жаль, невдало. У висновках до заняття необхідно зупинитися на причинах (зовнішніх та внутрішніх) поразки національно-визвольної війни середини ХVІІ ст.

Семінарське заняття № 8

Українські землі у ХVІІІ ст.

План

1. Внутрішня та зовнішня політика І.Мазепи.

2. Антиукраїнська політика Петра І. Перша Малоросійська колегія та її діяльність.

3. Знищення Катериною ІІ української автономії.

4. Соціально-економічні відносини Правобережної України в складі Польщі. Селянські повстання в Правобережній Україні.

Література:

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990. – С. 183 – 210.

2. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. – К., 1990.

3. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 153 - 164.

4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – С. 367 – 410.

5. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С. 234 – 284; 366 – 418.

6. Історія держави і права України. За ред. В.Я.Тація. – К., 2000. – Т. 1. – С. 269 – 337.

7. Каденюк О.С. Історія України. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 98 – 113.

8. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1992. – С. 146 - 156.

9. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 127 – 139.

Теми повідомлень і рефератів: ,,Конституція П.Орлика та її історичне значення”, ,,Три поділи Польщі та подальша доля Правобережної та Західної України”, ,,Гетьмани України середини ХVІІ ст.”, ,,О.Довбуш та рух опришків”, ,,Селянські повстання на Поділлі у ХVІІІ ст.”.

Ключові слова: гайдамаки, опришки, Барська конфедерація, наказний гетьман, колегія, Коліївщина, автономія, суверенітет, Правління гетьманського уряду, Дунайська Січ, гайдамаки.

Основні дати: 1687 – 1709 рр., 1708 – 1722 рр., 1709 р., квітень 1711 р., 1722 р., 1727 – 1734 рр., 1734 – 1750 рр., 1750 – 1764 рр., 1768 р., 1775 р., 1783 р., 1793 р., 1795 р.

При розгляді першого питання доцільно спочатку звернути увагу на основні напрямки внутрішньої політики І.Мазепи, яка була спрямована передусім на задоволення політичних інтересів заможних верств українського суспільства і супроводжувалася обмеженням прав селян та рядових козаків. Разом з тим, за гетьманування І.Мазепи було зроблено багато для розвитку української освіти, науки та культури. В цей період розквітло Козацьке бароко, а Київський колегіум реорганізовано у Києво-Могилянську академію – перший вищий навчальний заклад на теренах Східної Європи. На початку свого гетьманування І.Мазепа входив до складу найближчого оточення Петра І, брав активну участь у всій зовнішньополітичних акціях молодого російського царя. Проте хід Північної війни вніс певні корективи у політику Петра І щодо Гетьманщини. Російському монархові понад усе були потрібні нові кошти і він взяв курс на суттєве обмеження, а згодом і ліквідацію козацької автономії. Така його політика зумовила перехід гетьмана Мазепи разом із частиною козацької старшини та низового козацтва на бік шведського короля Карла ХІІ. Однак, широкої підтримки з боку українського населення такий крок гетьмана не отримав.

При висвітленні другого питання спочатку слід перерахувати антиукраїнські заходи, здійснені російськими військами за наказом Петра І у 1708 – 1709 рр. (знищення Запорізької Січі, різня у Батурині, переслідування прибічників І.Мазепи тощо). Новий гетьман І.Скоропадський знаходився під повним контролем російської влади, а запроваджена з 1722 р. Перша Малоросійська колегія фактично повністю підміняла владу гетьмана. Показовою є доля наказного гетьмана П.Полуботка, котрий за намагання відновити гетьманство, був ув’язнений у Петропавлівській фортеці, де він і помер.

Розглядаючи третє питання, слід мати на увазі, що антиукраїнська політика Катерини ІІ узгоджувалася із її загальною внутрішньою політикою, направленою на централізацію державного управління і знищення всіх автономних утворень на території Російської імперії. Саме через призму цього процесу слід досліджувати такі питання, як ліквідацію Гетьманщини (1764 р.), скасування автономії слобідських козаків (1765 р.), знищення Запорізької Січі (1775 р.). Обов’язково необхідно охарактеризувати зміни у соціально-економічних відносинах на території України в другій половині ХVІІІ ст., звернути увагу на їх юридичне регулювання урядом Російської імперії.

Розгляд четвертого питання доцільно почати з порівняння соціально-економічного розвитку українських територій у складі Росії та Польщі. Приходимо до висновку, що гайдамацький та опришківський рух мали глибоке економічне та національно-релігійне підґрунтя. Головну увагу при підготовці відповіді слід звернути на гайдамацьке повстання ,,Коліївщина” (1768 – 1769 рр.).

Семінарське заняття № 9

Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

План

1. Соціально-економічне та суспільно-політичне становище українського народу у складі Російської імперії в ХІХ ст. Реформи Олександра ІІ.

2. Соціально-економічний розвиток та політичні відносини в українських землях у складі Австрійської імперії у кінці ХVІІ – на початку ХХ ст.

3. Початок українського національного відродження в Наддніпрянській Україні. Поява перших політичних партій.

4. Український національно-визвольний рух на території Австрійської імперії та його напрями.

5. Українські землі на початку ХХ ст. Столипінська земельна реформа та її наслідки для України. Революційні події 1905 – 1907 рр.

Література:

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990. – С. 316 – 338.

2. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 2000. – С.16 – 33.

3. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 165 - 213.

4. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991. – С. 418 – 434; 549 – 473.

5. Історія держави і права України. За ред. В.Я.Тація. – К., 2000. – Т. 1. – С. 318 – 358.

6. Каденюк О.С. Історія України. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 138 – 163.

7. Політична історія України. За ред. Танцюри В.І. – К., 2001. – С. 145 – 157.

8. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 141 – 229.

Теми повідомлень та рефератів: ,,Поділля у ХІХ ст.”, ,,Т.Шевченко та його роль у духовному відродженні нації”, Антиукраїнські укази російської влади в другій половині ХІХ ст.”, ,,Перші політичні партії в Західній Україні”, ,,Діяльність ,,Руської трійці” в Україні”, ,,Товариство ,,Просвіта” та його діяльність в Україні”.

Ключові слова: реформи, москвофіли, народовці, народники, Громади, Братство Тарасівців, капіталізм, ринкові відносини, Революційна Українська партія, Українська Народна партія, Валуєвський циркуляр, Емський указ, Товариство українських поступовців.

Основні дати: 1812 р., 25 грудня 1825 р., 1837 р., 1861 р., 1876 р., 1885 р., 1899 р., 1900 р., 1905 – 1907 р., 1914 р., 1848 р.

При підготовці до першого питання спочатку відзначаємо аграрно-сировинну направленість економіки України як у складі Російської, так й Австрійської імперій. Значні зміни у соціально-економічному розвитку українських територій відбулися протягом ХІХ ст. і пов’язані вони з утвердженням та подальшим поступом капіталістичного способу виробництва та ринковими відносинами. Значною перешкоду на їх шляху на території Російської імперії було кріпацтво, отже значення селянської 1861 р. та ряду інших демократичних реформ Олександра ІІ полягає, насамперед, в усуненні перешкод на шляху капіталістичних трансформацій економіки. Важливо показати соціальні та політичні наслідки цього бурхливого процесу, виділити специфіку промислового та сільськогосподарського розвитку регіонів України (див. Додаток 8).

Досить схожа соціально-економічна ситуація характерна і для західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії, де порівняно розвинуті у економічному відношенні чеські та австрійські провінції опосередковано гальмували поступ капіталізму на території провінцій українських, оскільки останні часто відгравали роль сировинних придатків та слугували за ринок промислових товарів з території ,,великої Австрії”. При підготовці другого питання обов’язково слід зупинитися на реформах Йосипа ІІ та подіях ,,весни народів” 1848 р. як таких, що заклали фундамент відносної лояльності українського селянства до цісарської влади в Австро-Угорщині.

Процес національного відродження будь-якого народу прийнято поділяти на три етапи: академічний, культурно-освітній та політичний. Звертаємо увагу, що українське відродження на стадії першого етапу розпочалося на Слобожанщині, де було засновано перший на території Наддніпрянщини університет у Харкові. Далі слід висвітлити значення творчості українських письменників, поетів, істориків, етнографів, які започаткували українське відродження. Велике значення для нього мало створення ,,Кирилло-Мефодієвського товариства” – першої української організації політичного спрямування. Продовженням його діяльності стала поява в кінці ХІХ ст. перших політичних партій в Україні. Важливо коротко охарактеризувати політичні програми найбільш впливових з них. Робимо висновок, що серед усього розмаїття тогочасних політичних партій та організації, практично всі вони носили соціалістичне забарвлення.

При розгляді четвертого питання доцільно порівняти західноукраїнське відродження з аналогічними процесами. Що відбувалися в Наддніпрянщині. В Галичині, Буковині та Закарпатті його започаткували греко-католицькі священики, що надало процесу дещо поміркованого, консервативного характеру. Тут справжнє демократичне українське відродження розпочалося в 1830-х рр. і було пов’язано з діяльністю ,,Руської трійці” (М.Шашкевича, Я.Головацького, І.Вагилевича). Велике значення для пробудження національної свідомості мала революція у Австрійській імперії 1848 – 1849 рр. Саме це дозволило створити першу суспільно-політичну представницьку організацію галицьких українців - ,,Головну Руську Раду”.

Революція 1905 – 1907 рр. призвела до піднесення українського руху. Це знайшло своє відображення у масових селянських заворушеннях в Україні, появі ,,Просвіти” тощо. У ці роки українство вперше проявило себе як самостійна політична сила вийшовши з-під тіні польського чи російського політичного середовища. Проте, з червня 1907 р., після столипінського перевороту, в Україні, які у всій імперії Романових, розпочався період реакції, що супроводжувався закриттям українських культурно-освітніх організацій та забороною політичних партій.

Семінарське заняття № 10

Перша світова війна. Українська революція 1917 – 1921 рр.

План

1. Перша світова війна та її наслідки для українського народу.

2. Лютнева революція в Росії. Утворення та діяльність Центральної Ради.

3. Українська Держава гетьмана П.Скоропадського.

4. Директорія УНР та її діяльність.

5. Західно-Українська революція та боротьба ЗУНР з Польщею.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 295 – 324.

2. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ ст. – К., 1993. – С. 141 - 182.

3. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. – К., 89 – 110.

4. Нагаєвський С. Історія української держави ХХ ст. – К., 1993. – С 119 - 171.

5. Українська революція і державність (колективна монографія). – К., 1998. – С. 81 – 115.

6. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1992. – Частина 2. – С. 488 – 545.

7. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К., 1999. – С. 470 – 768.

8. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 232 – 311.

Теми повідомлень та рефератів: ,,Поділля в добу Центральної Ради”, ,,Основні діячі Центральної Ради”, ,,Кам’янецька доба Директорії УНР”, ,,Історія Кам’янець-Подільського державного українського університету”, ,,Україна в 1920 р. Остаточне встановлення радянської влади в Наддніпрянській Україні”.

Ключові слова: Антанта, Українські січові стрільці, окопна війна, Тимчасовий уряд, Генеральний секретаріат, радянська влада, Гетьманат, отаманщина, Перший і Другий Зимовий походи, президент ЗУНР, Добровольча армія, Червоне козацтво.

Основні дати: 1914 – 1918 рр., 5 травня 1916 р., 4 березня 1917 р., 3 липня 1917 р., 25 грудня 1918 р., 7 листопада 1917 р., 29 квітня 1918 р., 20 листопада 1918 р., 22 січня 1919 р., 25 квітня 1920 р., листопад 1920 р., 4 – 29 листопада 1921 р.

При підготовці до першого питання слід обов’язково враховувати, що розв’язання світової війни було логічним наслідком імперіалістичних суперечностей між країнами Антанти та Четвертного блоку. Необхідно наголосити, що перша світова війна носила для України братовбивчий характер, оскільки українське суспільство виявилось розколотим між ворогуючими блоками. Більшість політиків Наддніпрянщини підтримувала російську владу, а представники західноукраїнської громадськості надавали всіляку підтримку австро-угорським військам. Важливо також висвітлити антиукраїнську політику російської та австрійської влади в Галичині, Буковині, Волині і яка була спрямована на знищення будь-яких ознак української автономії.

При висвітлені другого питання варто зупинитися на політиці Тимчасового уряду Росії щодо України. Характерно, що більшість тогочасних українських партій (УСДРП, УПСР, УПСФ та ін.) в цей час навіть не піднімали питання про самостійність України, залишаючись на позиціях автономії в складі Російської демократичної держави. Саме ці ідеї закладено в Першому та Другому універсалах Центральної Ради. Більшовицький переворот 7 листопада 1917 р. призвів до виникнення нової політичної ситуації на теренах колишньої Російської імперії. Необхідно зупинитися на причинах падіння авторитету Центральної Ради серед українського населення, що було причиною порівняно легких перемог більшовиків над її не чисельними загонами. Слід з’ясувати значення мирних переговорів у Брест-Литовську та їх вплив на подальший перебіг подій в Україні (див. Додаток 10).

29 квітня 1918 р. за активної підтримки німецьких та австрійських військ до влади в Україні прийшов гетьман П.Скоропадський. Економічну та політичну ситуацію в Україні того періоду найкраще висвітлювати у порівняльному аспекті, порівнюючи діяльність Центральної Ради та Гетьманату. Важливо зупинитися як на негативних аспектах внутрішньої політики Скоропадського (спроби реставрування старих соціально-економічних відносин, надмірна залежність від німецьких військ та ін.), так і на його здобутках (значна увага щодо національної культури, освіти та науки, порівняно стабільна економічна ситуація). Поразка держав Четвертного союзу, непопулярність серед широких верств українського населення зумовили повалення Гетьманату П.Скоропадського в грудні 1918 року.

При висвітлені четвертого питання головну увагу слід зосередити на основних напрямках зовнішньої та внутрішньої політики директорії УНР. Особливо слід врахувати той факт, що через постійні військові дії та нестабільну ситуацію в країні більшість законодавчих і виконавчих рішень Директорії УНР залишалися лише на папері. Важливо проаналізувати причини невдач її політики у зовнішній та внутрішній сферах.

Відповідь на п’яте питання доцільно розпочати із розгляду ситуації у Австро-Угорщині восени 1918 р., коли всі поневолені нею народи почали активну боротьбу за створення своїх національних держав. Не залишилися поза цим процесом й жителі Західної України. Проте з самого початку їм довелось вести важку боротьбу з польською армією, яку підтримувало чимало західноєвропейських країн, насамперед – Франція. Слід висвітлити хід військових дій між Українською Галицькою армією та польськими легіонами, зупинитися на причинах невдачі військової кампанії для України. У другій половині липня 1919 р. загони УГА разом з армією УНР розпочали наступ на Київ, однак у вересні 1919 р. розпочалася боротьба з Добровольчою армією генерала А.Денікіна, яка призвела до окупації більшої частини України білогвардійськими військами.

У висновках до заняття слід детально проаналізувати основні причини поразки української національно-демократичної революції 1917 – 1920 рр.

Семінарське заняття № 11

Українські землі в міжвоєнний період

План

1. Утворення Радянського Союзу.

2. ,,Нова економічна політика” в Україні та її основні напрямки. Політика ,,українізації” та її наслідки.

3. Індустріалізація, насильницька колективізація, голодомор 1932 – 1933 рр., сталінські політичні репресії в Україні.

4. Західна Україна у міжвоєнний період.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 325 – 340, 350 - 361.

2. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ ст. – К., 1993. – С. 141 - 182.

3. Конквест Р. Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор. – К., 1993.

4. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919 – 1928). – К., 1996.

5. Нагаєвський С. Історія української держави ХХ ст. – К., 1993. – С. 175 - 212.

6. Національні відносини в Україні у ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. – К., 1994.

7. Рубльов О.С., Чеченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. – К., 1994.

8. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 312 – 387.

Теми повідомлень і рефератів: ,,Колективізація і голодомор 1932 – 1933 рр. на Поділлі”, ,,Репресії сталінізму щодо української інтелігенції”, ,,Поділля у міжвоєнний період”, ,,Діяльність ОУН в Західній Україні”, ,,Проведення індустріалізації в Україні”, ,,Суспільно-політичний розвиток західноукраїнських земель у міжвоєнний період”.

Ключові слова: ВУЦВК, РНК, ОУН, УНДО, КПЗУ, індустріалізація, п’ятирічка, пацифікація, концесія, союзний договір, коренізація, репресії, куркулі, господарчий розрахунок.

Основні дати: 18 березня 1921 р., осінь 1922 р., 30 грудня 1922 р., 1 серпня 1923 р., 1929 р., 9 березня – 19 квітня 1930 р., 1932 – 1933 рр., 1936 р., жовтень – листопад 1938 р.

При висвітлені першого питання головну увагу слід звернути на основні зовнішні і внутрішні причини об’єднання радянських республік в союзну державу: монополію влади комуністичної партії, єдність збройних сил, необхідність єдиної політики на міжнародній арені тощо. Важливо підкреслити, що дискусії навколо тексту союзного договору 1922 р. були бурхливими. Врешті-решт республіки, делегувавши до центру немало повноважень, все ж таки залишили за собою певні права (особливо в галузі освіти, культури та науки). Зазначимо, що за Конституціями 1924 та 1936 рр. всі республіки мали право виходу з Радянського Союзу, хоча правового механізму такого виходу не існувало й реалізувати його в умовах радянської влади було нереально.

Відповідь на друге питання варто підготувати за приблизним планом: причини і передумови НЕПу, особливості реалізації в різних галузях економіки, діяльність кооперативних організацій та його наслідки. Паралельно із певною лібералізацією політичного і економічного життя в тогочасній Україні здійснювалася політика ,,українізації”. Важливо відобразити її позитивну роль у процесі створення українського державно-адміністративного апарату, розвитку української мови, культури, освіти та науки.

При підготовці до третього питання основну увагу необхідно звернути на основні причини та передумови форсованої колективізації 1929 – 1933 рр. у Радянському Союзі та жахливі наслідки голодомору 1932 – 1933 рр. для України. Доцільно використати документальні свідчення трагедії. Ведучи мову про сталінську індустріалізацію, слід з’ясувати джерела надходження коштів на проведення значного реформування промисловості країни, визначити місце України в індустріалізації СРСР, зміни у матеріально-побутовому становищі населення. Необхідно показати масштаби та наслідки сталінських політичних репресій в українському суспільстві в другій половині 1930-х рр.

У міжвоєнний період західноукраїнські землі знаходилися в складі Польщі, Румунії та Чехословаччини, уряди яких проводили яскраво виражену антиукраїнську політику. Це призвело до зростання українського національно-визвольного руху, який був найбільш активним у Галичині. Варто звернути увагу на те, що український політичний рух в Західній Україні фактично ділився на три течії: про радянську (КПЗУ), національно-демократичні (УНДО) та націоналістичну (ОУН). Доцільно зупинитися на різниці в їх стратегічних й тактичних завданнях і цілях, методах політичної боротьби та ставленні до незалежності України.

Семінарське заняття № 12

Україна в роки Другої світової війни

План

1. Початок другої світової війни. Входження західноукраїнських земель до складу Радянського Союзу.

2. Напад нацистської Німеччини та її союзників на Радянський Союз. Бойові дії на території України у 1941 – 1942 рр.

3. Окупаційний режим. Боротьба українського народу проти поневолювачів.

4. Визволення України від німецько-фашистських загарбників. Підсумки другої світової війни для України.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 380 – 417.

2. Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ ст. – К., 1993. – С. 221 - 253.

3. Історія держави і права України. За ред. Тація В.Я. – К., 2000. – С. 210 - 261.

4. Політична історія ХХ ст. – К., 2001. – С. 200 – 225.

5. Політична історія України. За ред. Танцюри В.І. – К., 2001. – С. 340 – 362.

6. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 388 – 408

Теми повідомлень і рефератів: ,,Карпатська Україна та її боротьба з Угорщиною за незалежність”, ,,Діяльність ОУН – УПА в часи другої світової війни”, ,,Поділля в роки Великої Вітчизняної війни”, ,,Партизанський та підпільний рух на території України в 1941 – 1944 рр.”, ,,Відбудова промисловості й сільського господарства України у повоєнний період”.

Ключові слова: карпатська Січ, фронт, армія, партизани, анексія, УПА, Українська Національна Рада, Трансністрія, Рейхскомісаріат Україна, пакт Молотова - Рібентропа, Польське генерал-губернаторство, концентраційний табір.

Основні дати: 23 серпня 1939 р., 1 вересня 1939 р., 28 червня 1940 р., 22 червня 1941 р., 7 липня – 26 вересня 1941 р., 14 листопада 1942 р., 8 жовтня 1944 р., 9 травня 1945 р.

Розглядаючи перше питання, варто підкреслити, що входження Західної України до складу Радянського Союзу мало велике значення в історії українського народу. Майже всі українські етнічні землі вперше в історії опинилися в складі єдиної держави (див. Додаток 11). Поряд з цим обов’язково слід показати негативні наслідки встановленого сталінського режиму в Галичині, Західній Волині, Буковині на початку 1940-х рр.

Незважаючи на чисельні попередження розвідників, Й.Сталін та його найближче оточення сподівалися відтягнути війну з Німеччиною і не вірили в її початок у 1941 р. При відповіді на друге питання слід зупинитися на причинах важких поразок радянських військ та масштабах трагедії. Важливе місце відводиться роботі з картою, на якій визначаємо частину України, окуповану агресорами до грудня 1941 р. Особливо детально слід зупинитися на героїчній обороні міст Києва, Одеси, Севастополя.

На окупованій території нацистське командування створило нелюдські умови для мешканців України. Особливо постраждали євреї та цигани. У адміністративному плані територія України була поділена на 5 регіонів (див. Додаток 12). Варто підкреслити, що мова йшла про знищення України як державно-територіальної одиниці. Антигуманна нацистка окупаційна політика призвела до зростання партизанського та підпільного руху. Зазначимо, що цей рух був неоднорідним. Поряд із радянськими партизанськими формуваннями діяли націоналістичні загони, які боролися як проти німецької, так й радянської влади.

Визволення України розпочалося в серпні 1943 р. в ході Курської наступальної операції Червоної Армії і закінчилося восени 1944 р. При висвітленні четвертого питання необхідно коротко зупинитися на ході найбільших військових операцій радянських військ: битві за Київ, Корсунь-Шевченківській, Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській та інших.

Семінарське заняття № 13

Україна в другій половині ХХ ст.

План

1. Україна у 1945 – 1953 рр. Голод 1946 – 1947 рр. та його наслідки.

2. Період хрущовської ,,відлиги”. Діяльність українських ,,шестидесятників”.

3. Особливості соціально-економічного розвитку України в 60 – першій половині 80-х рр. ХХ ст.

4. Суспільно-політичне життя в період ,,застою”. Українські дисиденти та їх діяльність.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 418 – 486.

2. Воронов І.О., Пилявець Ю.Г. Голод 1946 – 1947 рр. – К., 1991.

3. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 2000. – С.266 – 283.

4. Каденюк О.С. Історія України. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 242 – 248.

5. Політична історія ХХ ст. – К., 2001. – С. 226 – 251.

6. Політична історія України. За ред. Танцюри В.І. – К., 2001. – С. 340 – 362.

7. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 409 – 445.

Теми доповідей і рефератів: ,,Поділля в другій половині 40-х – першій половині 80-х рр. ХХ ст.”, ,,Спроби реформування економіки в період М.С.Хрущова”, ,,Лібералізація суспільно-політичного і культурного життя в Україні в часи хрущовської ,,відлиги”, ,,Посилення негативних тенденцій в економіці політичній сфері України у 80-х рр. ХХ ст.”.

Ключові слова: ООН, відлига, волюнтаризм, шестидесятники, дисиденти, Українська Гельсінська спілка, суверенітет, реформи.

Основні дати: 26 червня 1945 р., 1946 р., 19 лютого 1954 р., 12 квітня 1961 р., 1972 р., 1976 р., 1978 р., квітень 1985 р.

У перші післявоєнні роки продовжувалися сталінські репресії, які особливо торкнулися мешканців Західної України – учасників ОУН – УПА та частини української інтелігенції. Необхідно наголосити, що голод 1946 – 1947 рр., на відміну від подій 1932 – 1933 рр., не носив штучного характеру.

У 1953 р., після смерті Й.Сталіна, розпочався поступовий процес реабілітації жертв сталінізму. Особливо він пришвидшився після ХХ з’їзду партії (1956 р.), де у доповіді першого секретаря КПРС М.С.Хрущова було розвінчано ,,культ особи” Сталіна. При підготовці до другого питання варто врахувати. Що внутрішня політика М.С.Хрущова мала непослідовний характер. Реабілітація політв’язнів була частковою, його політичні й економічні реформи були непослідовними, а на початку 60-х рр. розпочалися чергові гоніння проти ,,дисидентів” та ,,шестидесятників”.

Суперечливим в історії України був період з 1964 по 1985 рр. З одного боку саме в цей час республіка стала промислово-індустріальною, значно покращився рівень життя переважної більшості її жителів, разом з тим ці роки позначилися новими гоніннями влади на ,,дисидентів”, репресіями проти тих діячів української культури та науки, які не були згодні з комуністичною ідеологією, обмеженням політичних прав громадян. У економіці переважали екстенсивні методи господарювання, а гарантом порівняно пристойного матеріального добробуту громадян виступала не розвинута економіка СРСР, а значні надходження до бюджету Радянського Союзу з продажу нафти, газу та інших природних багатств. Важким тягарем економіки країни були величезні витрати на ВПК.

На початку 80-х рр. в економіці, політичній сфері радянського суспільства швидко наростали негативні тенденції, пов’язані, в першу чергу, з неефективністю командно-адміністративної системи регулювання економіки, значними витратами на збройні сили та іншими факторами в умовах світової глобалізації.

Семінарське заняття № 14

Україна незалежна

План.

1. «Перебудова» та її здійснення в Україні. Діяльність Народного Руху України.

2. «Акт проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р. та його історичне значення.

3. Суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток сучасної України. Зовнішня політика.

4. Аграрна політика незалежної України.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – С. 487 – 544.

2. Бойко О.Д. Україна 1991 – 1995 рр.: Тіні минулого чи контури майбутнього? Нариси з новітньої історії. – К., 1996.

3. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе: проблеми суспільної трансформації. – К., 1998. – С. 173 – 213.

4. Конституція України. – К., 1996.

5. Політична історія ХХ ст. – К., 2001. – С. 304 – 370.

6. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К., 1999. – С. 446 – 472.

Теми повідомлень та рефератів: ,,Поділля в 1985 – 1991 рр.”, ,,Поділля на сучасному етапі”, ,,Основні політичні партії в Україні”, ,,Україна на міжнародній арені”.

Ключові слова: референдум, політична партія, Народний Рух України, президент, багатопартійність, вибори, фальсифікація, опозиція, плюралізм, інтеграція.

Основні дати: 26 квітня 1986 р., 18 березня 1990 р., 16 липня 1990 р., 24 серпня 1991 р., 1 грудня 1991 р., 28 червня 1996 р.

У 1985 р. нове керівництво СРСР на чолі з М.С.Горбачовим зробило спробу модернізувати політичну і економічну систему держави. Цей курс увійшов в історію як період ,,перебудови”. Основну увагу слід звернути на реформи в політичній та економічній сферах. Варто відзначити, що починаючи приблизно з 1989 р. влада все більше втрачала контроль над управлінням державою, внаслідок чого виникло кілька кривавих міжетнічних конфліктів на теренах колишнього Радянського Союзу. Посилювалися кризові явища в економіці, соціальній сфері. Спроба реакційної частини КПРС скасувати самостійність республік і відновити жорстоку централізацію призвели до колапсу радянської системи.

При розгляді другого питання слід наголосити, що проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. не було випадковою подією, а стало підсумком багаторічної боротьби українського народу за незалежність. Цей документ підтримала переважна більшість (біля 90 відсотків) населення України на всенародному референдумі 1 грудня 1991 р. Необхідно чітко визначити його велике історичне значення.

Під час розгляду третього питання необхідно зупинитися на основних досягненнях і проблемах сучасної зовнішньої та внутрішньої політики України. Серед них – ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи, подолання загальної економічної кризи, підвищення добробуту населення, інтеграція до європейського співтовариства тощо.

Враховуючи аграрну спеціалізацію ПДАТУ, четверте питання відіграє важливу роль у розумінні особливостей процесів, що відбуваються в соціально-економічній сфері сучасної України. Під час його обговорення важливо зрозуміти основні проблеми, що стоять перед сільським господарством країни та шляхи їх вирішення.

03151, м. Київ, вул. Смілянська, 11