В Україні вже досить довгий час йде війна. Війна специфічна. Уявлення про неї дуже різна. Інформація подається різнобічна, а часом суперечлива. Здається, що останнім часом ми вже так звикли, що починаємо забувати або спокійно ставитися до цієї найстрашнішої проблеми і горя. Така людська психологія. А так бути не повинно…

         6 грудня Збройні Сили України  святкують своє 25-річчя в умовах неоголошеної війни, але  з певними здобутками та перемогами. Колектив коледжу на чолі з директором Тринівим І.В. вирішили підтримати воїнів, які в ці зимові дні і ночі стоять на сторожі нашої Вітчизни. Серед них – і наші випускники, а також викладач коледжу  Антоняк  Богдан Васильович, з яким ми підтримуємо зв’язок. Із-за своєї скромності вони нічого не просять і тим більше не вимагають, але допомога потрібна…

         Особливо важливою є моральна підтримка, як засвідчують  волонтери і всі, хто повернувся зі Сходу.

       Розуміючи ситуацію, ми намагаємося допомогти їм у міру своїх сил і можливостей. Тому всім колективом, профкомом були зібрані кошти для закупівлі теплих речей. 

       Студенти писали листи, малювали плакати, складали вірші солдатам з подякою за їх мужність і героїзм, бажали повернутися додому живими і здоровими. Дивлячись на листівки наших студентів, розумієш, що молодіжний розум здатний розмежувати добро і зло. І добра в них набагато більше, ніж негативу. Тому в нас є майбутнє! Студенти обіцяють не зупинятися і надалі продовжувати підтримувати наших захисників.

         Скоро – новорічно-різдвяні свята. Тож маленькі мрії мають збуватися і в тих, хто сьогодні в окопах. Ми переконані, що ці скромні подарунки підтримають бойовий дух мужніх героїв та їх віру в себе і в перемогу.

       Всі зрозуміли: НАДІЯ НА УКРАЇНУ!

                                             МИ ВИСТОЄМО!

                                                       МИ ВИТРИМАЄМО!

                                                                МИ ПЕРЕМОЖЕМО!

            Авторський вірш

студента механічного відділення

           Рябоконя Олександра

                   ***

Ми незалежна і міцна країна,

Нас не зламають різні вороги.

За нас повстануть хлопці-патріоти,

Заради нас підуть на смерть вони.

Усі студенти вийдуть на Майдан,

Піднімуть в небо прапор України

І тихо будуть бити в барабан,

Скликаючи до себе всю країну!

Та всіх людей стривожила новина:

На цих людей напали уночі.

Їх били, неначе це якась скотина,

І не жаліли їх виродки оці.

І ось у нашій щирій Україні

Почалась чорна полоса.

На Крим ідуть воїни російські,

Щоби забрати наші берега.

Вставай, солдате, бери у руки зброю.

У нас в країні почалась війна.

Твій вчинок ми не забудемо ніколи,

Коли за нас ти віддаєш життя!