Відкрийтесь, небеса!

Зійдіть на землю

Всі українські села, присілки та хутори.

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші.

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

Це 22-й рік,

Це 32-й рік,

Це 33-й рік,

Це 46-й рік.

Голодомор. Голодомор. Голодомор.

      Кожен народ має її: свою власну – глибоку і прозору або замулену й прикидану надуманими фактами історію. Нашу, на жаль, намагались і замулити, і прикидати. У пам’яті людській навіки залишаться 1932 -33 роки – найстрашнішіі в історії роки людського голоду.

     26 листопада Україна вшановувала пам’ять жертв голодомору та політичних репресій. А 29 листопада виховний захід „Голодомор – сумна сторінка в історії народу” не залишив байдужими жодного присутнього в актовій залі коледжу.

 За християнським звичаєм у перший тиждень листопада проходять поминальні дні. У нас на Галичині їх ще називають „задушними”, тобто днями, у які віддається належний спомин душам рідних, близьких, знайомих, що залишили цей світ. На жаль, ці поминальні дні тепер не обмежуються лише першим тижнем місяця, що минає. Недавно ми молилися за душі полеглих героїв у День Гідності та Свободи, а 29 листопада усією коледжною родиною промовили щиру молитву за душі померлих від голоду.