Чужу мову можна вивчити за 6 років,

а свою треба вчити все життя.

                                                    Вольтер

          25 січня 2017 року викладачі циклової комісії мови і літератури  Чупак Л.Б., Притика Л.Я., Пазюк Г.В. провели урок української мови «Культура мовлення викладача » для педагогічних працівників коледжу Культурною називають освічену, начитану, грамотну, добре виховану людину, яка з повагою ставиться до інших людей, завжди готова прийти на допомогу.                                          

      Культура мовлення — це правильність, точність, виразність мовлення. Пам’ятайте: слова — це ніби одяг для ваших думок. Щоб гарно говорити, треба знати мову, якою спілкуєшся. Краще говорить і пише той, хто багато читає і вміє уважно слухати.  Даруйте людям ввічливі слова, і в нагороду ви справді побачите „добру посмішку на кожному обличчі”. Завжди контролюйте себе: що – кому – чому – про що – де – коли ви говорите.

      На превеликий жаль і подив, ми більше знаємо сьогодні про китайський церемоніал, японські поклони ввічливості, французький етикет, а набагато менше про те, як личить за традицією поводитись українцеві в товаристві, з друзями, в гостях… Нам ніколи задуматись, чим відрізняється наш етикет з-поміж інших. 

     Не зайвим було нагадати і правила телефонного етикету.

     Спілкування зближує людей, але пам’ятайте, в телефонній бесіді важливо вчасно зупинитися. Спробуйте замінити телефонне спілкування розмовою віч-на-віч. Адже телефон не може передати емоції  і не замінить очі співрозмовника.

      Велику увагу звернули викладачі і на засилля русизмів в нашому мовленні, які є надзвичайно згубним  явищем  саме для нашої мови, в якій вони вкорінилися. Якщо з ними не боротися, вони проростуть незламним бур’яном і тоді викорінити цю траву буде дуже складно.

      Українська мова… Яка вона ніжна і принадна, скільки в ній пестливих слів і мелодійних звуків! Деякі нам відверто заздрять, а ми не розуміємо, не усвідомлюємо свого щастя, того що народилися українцями і маємо таку золоту душу – свою рідну мову.