У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються…

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.

                Ліна Костенко 

Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та своїх панів.

Щорічно День української мови та писемності відзначається 9 листопада, в цей день також вшановують пам’ять Преподобного Нестора літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Свято встановлене  6 листопада 1997 року Указом Президента України: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора–Літописця».

В Рогатинському державному аграрному коледжі була проведена виховна година «Мова-ДНК нації» з нагоди Дня української мови та писемності. Організували захід викладачі циклової комісії  мови і літератури  Л.Я. Притика,  М.І. Куріца та З.Б. Драган.