Правовий всеобуч

Правова культура – результат  правового виховання

Правове виховання — виховна діяльність коледжу, поза навчальних закладів, сім’ї, соціальних служб, правоохоронних органів, спрямована на формування в молоді правової свідомості, навичок і звичок законослухняності.

Усвідомлення людиною правил співжиття і вимог законів, її законослухняність формуються під впливом певних виховних впливів, у процесі самовиховання, різноманітних видів діяльності.

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») серед пріоритетних напрямів вдосконалення виховання передбачає усвідомлення глибокого взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Тому формування правової культури у молодого покоління є одним із найважливіших компонентів основної мети національного виховання студентсько-учнівської молоді коледжу.

Метою правового виховання молоді в коледжі є формування правової культури громадянина, патріота України, якому притаманне свідоме ставлення до своїх прав і обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Основному законі –  Конституції України. У цьому аспекті важливе значення мають глибока повага до законів і правил людського співіснування, готовність дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активна участь в управлінні державними справами, осуд дій порушників законів.

Правове виховання у коледжі має такі завдання:

— озброєння здобувачів освіти знаннями законів, систематичне інформування їх про актуальні питання права;

— формування правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації;

— прищеплення студентам та учням поваги до держави і права;

— вироблення навичок і звичок законослухняності як результату свідомого ставлення до громадянського обов’язку;

— формування в студентів та учнів нетерпимості до правопорушень, злочинності, намагання брати посильну участь у боротьбі з ними, здатності протистояти негативним впливам;

— подолання у правовій свідомості помилкових уявлень, що сформувалися під впливом негативних суспільних явищ.

Зміст правового виховання визначають особливості права як нормативно-регулятивного явища, його суспільні функції та значення для управління суспільством. Законодавство України охоплює різні галузі права. Серед них чільне місце належить державному праву. Його норми регулюють найважливіші суспільні відносини, що зобов’язують знати Основний закон — Конституцію України.

Важливу роль у житті громадян відіграє адміністративне право, що регулює організацію і діяльність апарату державного управління. У молоді формується уявлення про органи державного апарату та норми адміністративного права, які охоплюють різноманітні правила: санітарні, протипожежні, дорожнього руху, користування транспортом, поведінки в громадських місцях, військового обліку та багато інших, які стосуються діяльності підприємств, установ, їхніх працівників, поведінки громадян.

Норми цивільного права визначають відносини між конкретними громадянами, між громадянами й організаціями, між різними організаціями. Згідно з ним діти, як і дорослі, вважаються правоздатними. Наприклад, вони можуть володіти майном, що їм дісталося в спадок, на них поширюються норми авторського права тощо. Не кожна особа, яка має правоздатність, може самостійно здійснювати свої права. Оскільки здатності діяти розумно, правильно розпоряджатися своїм майном, залежно від віку брати на себе різні зобов’язання людина набуває неодночасно, закон передбачає цивільну дієздатність — здатність особи чинити потрібні дії для використання своїх прав і обов’язків. Межі дієздатності такі: 15 років — часткова дієздатність; 15— 18 — відносна дієздатність; 18 років — повна дієздатність.

У процесі правового виховання студенти та учні коледжу засвоюють також  норми трудового права (щодо умов прийняття на роботу, переведення і звільнення з роботи, тривалості робочого дня й часу відпочинку, охорони й оплати праці, моральної та матеріальної відповідальності).

Правове виховання передбачає ознайомлення студентів та учнів з основними нормами кримінального права. Вони повинні знати, що таке злочин, відповідальність за підготовку і намір злочину, співучасть у злочині, вік кримінальної відповідальності, необхідна оборона, кримінальне покарання, відбування покарання в місцях позбавлення волі, а також усвідомлювати, що жоден злочин не залишається безкарним.

Норми права регулюють також сімейні відносини. Тому необхідно знайомити студентів та учнів з правами і обов’язками подружжя, батьків щодо виховання дітей та ін.

Чільне місце у правовиховній роботі посідає ознайомлення з основними положеннями екологічного права — про охорону надр, водних ресурсів, повітря, фауни, флори, а також про обов’язки громадянина щодо охорони природи.

Розкриваючи в коледжі зміст правового виховання, даємо знання про Конвенцію про права дитини. Згідно з нею дитиною вважається кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.

В основних положеннях цього документа наголошується на тому, що:

— держави — учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої погляди, право вільно виражати свої погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості дитини (ст. 12);

— дитина має право виявляти власну думку; це право включає свободу пошуку, тримання і видачі інформації та ідей будь-якого виду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій або друкованій формі, у формі творів мистецтва або за допомогою інших засобів на вибір дитини (ст. 13/1);

— держави — учасниці визначають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів (ст. 15/1);

— жодна дитина не може бути об’єктом довільного чи незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя, сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і репутацію (ст. 16/1);

— держави — учасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів із метою захисту дитини від усіх форм фізичного чи психологічного насильства, образи чи зловживання, відсутності піклування чи недбалого ставлення, грубого ставлення чи експлуатації будь-якою іншою особою (ст. 19/1).

Реалізуючи зміст правового виховання, педагогам потрібно вміло координувати процес освоєння студентами та учнями правових знань, набуття ними навичок і звичок законослухняності відповідно до вікових та індивідуальних особливостей. Слід також сприяти активному використанню прав і свобод.

Можливості правового виховання майбутніх фахівців розширюються за рахунок широкого залучення їх до забезпечення громадського порядку, неформальних об’єднань за правовими інтересами, участі в дослідженні проблем із правничої тематики, шефства над педагогічно занедбаними підлітками і неповнолітніми правопорушниками, які стоять на обліку в Службі у справах дітей. Окрім того, під час виробничої практики майбутні фахівці мають змогу ознайомитися з тими положеннями українського права, які регулюють виробничі відносини.

Правове виховання – це один з основних напрямів формування прийнятних норм соціальної правомірної поведінки, яка ґрунтується на позитивних формах правової свідомості та культури.

У широкому розумінні правове виховання – це вплив усіх правових факторів суспільного життя, всіх складових правової системи на суб’єктів (окремих індивідів чи їх спільнот), у процесі якого у суб’єкта формуються певні форми правової свідомості, культури та поведінки;

У вузькому розумінні – це цілеспрямований, повсякденний, систематичний вплив державних органів і посадових осіб, громадських організацій, органів освіти та виховання, сім’ї тощо на свідомість індивіда з метою формування в останнього конкретного рівня правової свідомості та правової культури, які мають забезпечити з його боку певні форми правомірної поведінки.

Форми правового виховання в коледжі:

  • правова освіту, під якою розуміють конкретний вид навчального процесу під керівництвом досвідчених юристів, викладачів правознавства, під час якого здобувачі освіти опановують знання, навички, вміння у правовій сфері;
  • правову агітацію, тобто вплив на правосвідомість і настрої здобувачів освіти за допомогою засобів масової інформації, а також шляхом колективних та індивідуальних співбесід, виступів тощо;
  • правову пропаганду, тобто цілеспрямовану діяльність відповідних державних і громадських органів, організацій та установ, пов’язану з формування у суспільстві в цілому й у здобувачів освіти бажаного з точки зору держави рівня правосвідомості та правової культури шляхом роз’яснення правової політики, що здійснюється у державі, та поширення правових знань, ідей, іншої правової інформації;
  • юридичну практику, під якою зазвичай розуміють досвід, отриманий суспільством у правотворчій, правоохоронній і правореалізаційній (зокрема правозастосовній) сфері;
  • правове самовиховання, яке являє собою цілеспрямовану, повсякденну, систематичну самостійну діяльність окремої особи, що має на меті оволодіння правовими знаннями для формування позитивних правових мотивів, установок, навичок тощо.

Засобами правового виховання можуть виступати: законодавство; правозастосовні акти; інформація, що міститься у засобах масової інформації (у пресі, на телебаченні тощо), науково-публіцистична література з правових питань тощо.

Методи правовиховної діяльності в коледжі:

  • формування правової свідомості здобувачів освіти;
  • формування мотивів, навичок і звичок правової поведінки студентів та учнів;
  • підтримання певних позитивних форм правової свідомості та культури студентсько-учнівської молоді.

В роботі зі здобувачами освіти активно використовуємо метод

переконання та доведення (бесіди, лекції, диспути на правові теми; обговорення друкованих матеріалів, творів літератури та мистецтва тощо).

З методів формування мотивів і навичок правової поведінки у виховній діяльності застосовуємо: привчання, приклад, залучення суб’єктів до правоохоронної діяльності, творчі ігри, змагання тощо.

З точки зору форм стимулювання правомірної поведінки під час здійснення правового виховання застосовуємо методи: заохочення та стягнення.

Важливе місце в процесі правового виховання Рогатинського аграрного фахового коледжу належить засобам, формам і методам правовиховної роботи.

Засоби правового виховання в коледжі — це організована методична система навчального закладу, яка об’єднує предмети, технічні можливості, а також різні шляхи передачі змісту правових норм, інформації, тобто все те, що використовується для реалізації та досягнення правовиховної мети навчального закладу.

Засоби правового виховання: нормативно-правові акти, акти застосування норм права; засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали); культурно-освітні заклади (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби); наукова і навчальна література.

Формами правового виховання здобувачів освіти є: я правова освіта (навчання); правова пропаганда; правова просвіта; правова агітація; форми правомірної соціально-активної діяльності; правова пропаганда як діяльність з поширення правових знань; правозастосовча практика у процесі виконання службових обов’язків; індивідуальна правовиховна робота; самовиховання та самоосвіта.

Методи правового виховання: переконання, покарання, наочність, позитивний приклад, розв’язання юридичних завдань, заохочення, критика і самокритика, наслідування тощо.

Метод переконання передбачає гуманний вплив вихователя на свідомість, почуття і волю вихованців невербальними і вербальними засобами з метою формування у них активної позиції та позитивних якостей особистості.

Метод заохочення — це комплекс прийомів і засобів морального і матеріального стимулювання кращих результатів різнобічної діяльності особи, її успіху у вихованні.

Метод примусу — це система прийомів і способів, за допомогою яких вихователь примушує вихованця розвивати і вдосконалювати свої кращі якості й відмовлятися від поганих, шкідливих звичок.

Метод прикладу — це цілеспрямований, планомірний, систематичний та системний вплив на свідомість і поведінку особи сукупністю позитивних особистих прикладів з боку керівників, педагогів та вихователів.

Метод змагання у правовиховній роботі надає можливість створити атмосферу здорового суперництва, рівняння на лідерів, стимулювання співпраці між усіма учасниками правовиховного процесу, а забезпечує згуртованість, взаємоповагу та взаєморозуміння у колективі.

Метод спостереження передбачає цілеспрямовану, систематичну та системну діяльність відповідно до раніше розроблених планів чи програм фіксацію тих явищ, феноменів, які цікавлять педагогів, керівників інших учасників правовиховного процесу з метою їх оброблення, дослідження, аналізу й подальшого використання у практичній правовиховній діяльності коледжу.

Print Friendly, PDF & Email
Меню
×