Психологічна служба рекомендує

Бережіть психічне здоров`я! Адже це запорука щасливого життя і довголіття!

Друже!

Вітаю Тебе на сторінці психологічної служби коледжу!

Кожна людина є автором власних вагань і переживань, архітектором почуттів, ініціатором нових ідей і мрій. А якщо виникають невпевненість і мучать докори сумнівів, пам’ятай, що Ти завжди можеш звернутись за допомогою і отримаєш індивідуальну конфіденційну консультативну допомогу і підтримку.

Звернутися до психолога – це не слабкість, а прояв мужності та істинного бажання досягти позитивних змін у власному житті.

ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Як успішно адаптуватись до нових умов навчання. Поради першокурсникам

Адаптація – це активне пристосування індивіда до умов середовища: як фізичного, так і соціального. Але зміни в житті потрібні для нашого здоров’я, благополуччя та досягнення цілей! Етап вступу до коледжу вважається одним із найбільш важких адаптаційних періодів у житті кожного, оскільки від успішності цього процесу великою мірою залежить подальша професійна кар’єра й особистісний розвиток. Тому тривожність, сум за рідними і друзями, ностальгія за шкільними роками, відчуття розгубленості у незнайомому місті, страх перед навчанням – це нормально. Дайте собі час на те, щоб нове місце стало «своїм».

Процес адаптації буде проходити легше, якщо дотримуватися таких простих правил:

Як запам'ятовувати матеріал

1.Навчіться зосереджувати свою увагу на досліджуваному предметі.

Осмислюйте інформацію, а не механічно заучуйте (50% механічно визубреного забувається протягом години. Через день залишається лише 30%).

Працюйте з потрібною інформацією в період своєї найкращої

працездатності.

Найкращий час це між 8 та 12 годиною. Потім іде спад продуктивності і запам’ятовування, а з 17 години повільно росте і досягає високого рівня у вечірній час.

Якщо отримана інформація не використовується протягом трьох днів,то 70% її забувається. Потрібну вам інформацію повторюйте.
Знайдіть час для відпочинку. (Але не для перегляду телепрограм).
Чергуйте розумову діяльність з фізичною. Повноцінний сон – запорука доброї пам’яті, як і повноцінне харчування.
Деякі вважають, що музика, шум, розмови не заважають їм під час заняття. Але це не так. Стомлення в цьому випадку наступає значно швидше.
Продуктивна розумова діяльність можлива тільки в умовах тиші. В період великого розумового напруження бажано уникати перегляду відеофільмів і телепередач.
Після фізики вчіть історію, після літератури – математику. Пам’ять любить різноманітність.
У ході запам’ятовування записуйте ключові слова, малюйте схеми,
діаграми, графіки.
Прочитайте пам’ятку і перегляньте ваш режим дня. Спираючись на отримані сьогодні знання, внесіть корективи в наш типовий режим дня.
Людина може запам’ятати досить велику кількість інформації, тільки треба знати, як це зробити.

Як зняти емоційну напругу перед сесією

Розпочалась сесія і кожен студент відчуває емоційну напругу перед заліками та іспитами. Це пояснюється тим, що іспит сприймається як своєрідна критична ситуація, що впливає на соціальний статус, подальші перспективи навчання.

Звичайно, найбільшої впевненості на іспиті додає знання предмету, однак існує кілька важливих правил, які допоможуть якнайкраще підготуватись до сесії.

По-перше, краще відмовитись від вживання заспокійливих засобів та медикаментів – вони гальмують мозкову діяльність і заважають концентруватись. Медикаменти краще замінити повноцінним здоровим сном (юнаки – 7-8 годин, дівчата – 8-9 годин) і прогулянками на свіжому повітрі. Збалансований режим роботи і відпочинку допоможе відновити фізичні та психічні сили організму. Під час підготовки до іспиту, щогодини можна виконувати гімнастичні вправи – це допоможе зняти напругу в м’язах і додасть сил для засвоєння нової інформації.

Друге важливе правило – повноцінне харчування. Їжа повинна бути багата на білок – сир, сметана, яйця, м’ясо, бобові тощо. Він слугує будівельним матеріалом для організму та насичує головний мозок, що полегшує сприймання та запам’ятовування інформації. Однак, щоб білок засвоювався як слід, важливо випивати не менш, ніж 1,5 л води щодня. Також слід збагатити їжу вітамінними продуктами – овочами та фруктами, які зарядять організм бадьорістю та енергією. Вживання різноманітних каш, які багаті на вітаміни та мікроелементи, активізують мозкову діяльність. Перед самим іспитом можна з’їсти небагато шоколаду – це допоможе сконцентруватися на завданні.

Третє правило успішної підготовки до сесії – облаштування робочого місця. Необхідно прибрати усі зайві речі, зручно розмістити потрібні підручники, зошити, ручки тощо.

В інтер’єрі кімнати бажано мати жовтий колір – він позитивно впливає на нервову систему, стимулює розумову діяльність та підвищує працездатність.

Важливо вчасно провітрювати кімнату, оптимальна температура для занять складає 19-22◦С. Зосередитися допомагають аромати лимону і евкаліпту. Перед самим іспитом можна скористатись таким психлогічним трюком – нанести на шкіру запахи, які супроводжували вас під час підготовки – це допоможе мозку згадати більше вивченої інформації.

Четвертою необхідною умовою є мотивація, чим вона сильніша – тим легше підготуватися до сесії. Визначте для себе цілі підготовки, напишіть, намалюйте, роздрукуйте мотиватори. Вибирайте мотивацію, яка стосується аспектів самореалізації, майбутніх професійних досягнень. Формулювати свої думки потрібно без частинки «не» – мотиватори повинні бути позитивними, стверджуючими. Наприклад, «я готуюсь до іспиту, щоб стати хорошим спеціалістом у своїй професії».

П’ята умова – послідовне засвоєння матеріалу. Перш ніж готуватися до екзамену, потрібно скласти план. Варто чітко визначити, що саме сьогодні ви будете вивчати. Поки не стомились – варто взятись за найскладніший матеріал, а якщо в голову зовсім нічого не лізе – починайте з того, що вам більше до душі, що знаєте краще всього. Обов’язково слід роботу чергувати із відпочинком – 40 хвилин занять, потім 10 хвилин відпочинку (можна зробити зарядку чи зайнятись домашньою роботою).

Якщо у вас краще працює зорова пам’ять – малюйте схеми пройденого матеріалу, якщо слухова – розкажіть прочитане сусіду по кімнаті. Можна застосовувати обидва прийоми одночасно.

Перед самим іспитом важливо добре виспатись, щоб мозок працював на повну силу. Ну і, звичайно, успіх неможливий без впевненості в собі, будьте спокійними та рішучими і «Ні пуху, ні пера!»

Як подолати нерішучість і нарешті ухвалити рішення

Нерішучість – це тип хронічного зволікання, яке виникає, коли комусь доводиться ухвалювати важливе, часто стресове рішення, але він почувається пригніченим кількістю варіантів, постійно шукає інформацію і стверджує, що ніколи не зможе ухвалити остаточного рішення. Ці люди не лінуються, вони просто роблять все, щоб уникнути ухвалення жорсткого рішення. Особливо часто таке трапляється під час вибору роботи або партнера.

Психолог Дикон Джозеф Феррарі у своїй колонці на Psychology Today дає прості поради, які допоможуть нерішучим людям навчитися ухвалювати рішення, та пояснює, як впоратися з дійсно складними питаннями.

Люди схильні зволікати з ухваленням важливих і стресових рішень, захоплюються лише кількома варіантами рішення, і в підсумку або зовсім не ухвалюють рішення, або обирають не найкращий варіант. І згодом можуть почати звинувачувати сторонні фактори, якщо їх рішення призвело до несприятливих наслідків.

Але вихід завжди є, і можна навчити ухвалювати рішення навіть найбільш нерішучу людину у світі. Головне, слідувати дуже простим підказкам і не звертати зі шляху.

Складіть план

Дослідники виявили, що встановлення здійсненного, конкретного, короткострокового та поетапного плану для завдання суттєво зменшує зволікання та сприяє успіху. Це повиннобути чітке посилання, наприклад, “Я завтра витрачу п’ять годин, щоб з’ясувати, що робити з моєю старою машиною”, а не просто думати, що ви розв’язуватимете проблему колись, коли буде вільний час. Так ви ніколи нічого не зробите й відкладатимете нескінченно.

Стежте за внутрішнім діалогом

Однією з важливих причин нерішучості є низька впевненість у собі та негативні й самокритичні думки, сумнів у своїй компетентності. Як і в усьому іншому в житті, ми стаємо кращими, коли починаємо хоч щось робити. Для цього достатньо починати з маленьких і ухвалювати не такі складні рішення.

А свідоме спостереження за позитивними результатами допомагає формувати впевненість у собі, сприяє почуттю власної ефективності та очікуванню успіху. Моніторинг та вислуховування власних думок та сумнівів у собі під час ухвалення рішень дуже важливі.

Дослідження показують, що використання внутрішнього діалогу може допомогти відмовитись від страхів і нереалістичних переконань, які переповнюють людину, коли вона хоче ухвалити стресове рішення.

Обмежте свій вибір

Занадто великий вибір може легко нас переповнити й ускладнити навіть початок розгляду доступних рішень. Якщо один з варіантів навіть не наближається до ваших потреб, відразу ж усуньте його.

Далі запишіть свої думки та прислухайтесь до своєї внутрішньої розмови. Що ви говорите собі, коли вам доводиться обирати між різними однаково привабливими альтернативами? Чи наповнює ваш розум питання “що якщо” щодо вибору однієї альтернативи та упущення того, що могло би статися, якби ви обрали іншу? Усвідомлення цих думок – це перший важливий крок у їх зміні.

Робіть записи

Вийміть старий блокнот, назвіть мінуси переваги та недоліки кожного вибору та обміркуйте, що ви найбільше цінуєте. Цей інструмент може допомогти вам пізніше, якщо ви коли-небудь знову почнете сумніватись у своєму виборі в майбутньому. В цьому випадку просто візьміть цей блокнот та знову перегляньте записи. Це нагадає, чому ви ухвалили саме такі рішення, і допоможе уникнути жалю та всіляких запитань у стилі “що якщо”.

Але зверніть увагу на переваги та недоліки. Іноді наші недоліки (або переваги) для нас означають більше, ніж переваги (або недоліки), тому враховуйте особисту цінність.

Не поспішайте

Буде краще, якщо ви зможете знайти достатньо часу, щоб ухвалити рішення. Зберіть всю інформацію, необхідну для ухвалення обґрунтованого рішення. Заздалегідь виокремте достатньо часу для ретельного розгляду варіантів.

Продовжуйте рухатись вперед

І останнє, але не менш важливе – не озирайтеся назад після того, як ви вже ухвалили рішення. Рухайтесь далі, рухайтеся вперед. Наші голови не призначені для повороту на 180 градусів назад. Ми повинні ухвалити рішення і рухатися вперед, не озираючись.

Ми рухаємось вперед і не можемо повернутися в минуле, оскільки час тече лише в одному напрямку. Птахи не повертаються в одне гніздо, і ми не повинні.

Що робити, якщо постійно сумніваєшся

Поставити мету. Потрібні орієнтири, щоб ухвалювати рішення, які ведуть до конкретної мети.
Важливо з’ясувати справжні цінності. Щоб швидко розставляти пріоритети, потрібно знати, що у твоїй ієрархії на 1,2,3 місці. Варто навчитися справлятися гнучко з конфліктами інтересів.
Навчитися відчувати та довіряти інтуїції. Це емоційний інтелект, який можна розвинути у будь-якому віці. Ці навички зміцнять довіру до себе, впевненість зросте.
Тренуватися та закріплювати робочі стратегії. Продовжувати користуватися даними на тренінгах та вебінарах техніками та моделями, поки вони не стануть невід’ємною частиною вашого усвідомленого життя.

Бонус у розвиток швидких стратегій вибору.

Спростіть ваш вибір до «так/ні».

Наприклад: Я хочу … (це)?

Я готовий зробити … (щось)?

Уникайте у формулюваннях дієслова повинності (треба, треба, повинен).

Використовуючи монету, вирішіть, що означатиме орел або решка.

Підкиньте та спіймайте!

А ось найважливіший момент!

Зауважте, яке почуття першим спливає, коли ви бачите результат!

Саме тут усі відповіді.

Якщо ви задоволені, то це відповідне рішення на даний момент (підкреслю, що рішень раз і назавжди ви не отримаєте ніколи).

Якщо ви відчуваєте щось інше, варто пошукати нові формулювання для прийняття якісних рішень.

Вчіться приймати рішення, розпізнаючи свої тілесні імпульси, навіть якщо сумніваєшся.

Існують різні техніки та моделі, які можуть урізноманітнити ваші стратегії прийняття рішень.

І найкрутіша новина – цьому можна навчитися!

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?»

Всеукраїнська програма ментального здоров’я створена за ініціативою першої леді Олени Зеленської і має просту життєву назву «Ти як?».

Вона має на меті допомогти українцям знайти джерело сили у такий складний для усіх нас час. Час війни, переживань та очікувань. Піклування про ментальне здоров’я має стати звичною відповідальністю кожного.

Знаємо, що викликів надто багато. Чим більше зовнішніх — тим більше внутрішніх, і так по колу. Щоб перемагати, нам потрібно багато ресурсів, і один з них — ментальне здоров’я. З чого почати цю турботу про себе та близьких?

З простого питання: «Ти як?»

Мета програми:

Зробити піклування про своє ментальне здоровя звичним для українців.

Це означає, що протягом усього життя у будь-якій точці контакту з державою (навчання, робота, лікування і т.п.), ви маєте відчувати турботу про свій ментальний стан та мати у доступі усі можливості, аби подбати про нього.

Саме час зробити глибокий вдих.

Класно пам’ятати, що наше здоров’я складається з фізичного і ментального. І неможливо викинути щось одне. Дбати про свою психіку – така ж щоденна важливість, як дбати про своє тіло.

«Привіт! Ти як?» Ми тут, щоб ви задавали таке питання собі частіше. І щоб ви розуміли, як відповісти на нього чесно. Ти знаєш як бути, коли відповідь невтішна.

Отже, скажи чесно – ТИ ЯК?

Поговорити з кимось просто зараз. З тим, хто точно вислухає і допоможе зібрати думки до купи.

Бути справжнім героєм для самого себе — це звернутися по допомогу. Зберігайте і поширюйте важливі номери, за якими можна знайти підтримку.

Телефони Гарячої лінії психологічної допомоги в Україні:

Лінія національного психологічної асоціації 0800 100 102 (працює з 10 по 20 год. Щодня, дзвінки безкоштовні)

Лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді» 0800 210 160 (працює цілодобово, дзвінки безкоштовні)

Лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine 7333 (цілодобово)

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації «ТО Ластрада України» 0800 500 335, із мобільного або стаціонарного, або 116 123 із мобільного, дзвінки безкоштовні.

Урядова гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насиллю 1545 або 1547

Лінія емоційної підтримки МОМ 0800 211 444 (з 10 по 20 год. цілодобово, дзвінки безкоштовні)

Лінія кризової допомоги і підтримки Українського ветеранського фонду при Мінветеранів 0800 33 20 29 (цілодобово, дзвінки безкоштовні)

Як не стати жертвою торгівлі людьми?

Через військову агресію росії жінки та діти нашої держави змушені покинути Україну та прямувати до сусідніх країн; чоловіки, що залишаються всередині країни, втрачають роботу і дохід; обмежені можливості забезпечити головні потреби внутрішньо переміщених осіб, біженців та постраждалих від війни. Внаслідок цього виникає ще більший ризик торгівлі людьми.

Як не стати жертвою торгівлі людьми?

Запам’ятайте і розкажіть своїм рідним та друзям про 5 правил безпеки!

1) Надавай документи лише офіційним особам, збережи їх електронні копії

2) Повідомляй близьким про деталі поїздки

3) Не віддавай нікому мобільний телефон

4) Повідомляй рідним про місце перебування та роботи. Домовся про кодове слово, яке повідомить, що ти в небезпеці

5) Приймай допомогу лише від офіційних організацій та перевірених осіб

Дотримуйся цих правил та переконайся, що все безпечно.

Захисти себе та рідних – проконсультуйся на гарячій лінії – 527 з мобільного в Україні.

#StandWithUkraine #stoptrafficking #527передусім

За підтримки Міжнародної організації з міграції щоденно з 08:00 до 20:00 працює Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, на якій можна отримати інформацію про правила безпечного виїзду за кордон: 0-800-505-501 та 527. Детальніше – за посиланням https://www.527.org.ua

У зв’язку з цим українцям радять не довіряти незнайомцям і нікому не віддавати паспорт чи інші документи, що підтверджують особу, тримати їх копії окремо від оригіналів.

Окрім того, варто постійно контактувати з близькою людиною в Україні, особливо під час перетину кордону. Працевлаштовуватися треба офіційно, не довіряти пропозиціям швидкого заробітку.

Тримайте під рукою найважливіші контакти: телефони гарячих ліній, волонтерів, юристів, адреси посольств тощо.

Як позбутися від комп’ютерної залежності

Як позбутися від комп’ютерної залежності

Комп’ютерна залежність – це проблема епохи розвитку інформаційних технологій, а відповідно і молоді. Комп’ютерна залежність — хвороба не менш серйозна, ніж наркоманія або алкоголізм. При ній діють схожі механізми, не дивлячись на те, що фізично організм не піддається, наприклад, інтоксикації.

Поспостерігайте за своєю поведінкою. Якщо ви, не встигнувши з ранку нормально відкрити очі і вмитися, спочатку поспішайте до ноутбука, щоб скоріше прочитати отримані поштові повідомлення або перевірити свій аккаунт у соціальній мережі, то можете не сумніватися: ви вже «підсіли» на Інтернет і маєте достатні ознаки залежності.

Небезпека заключається в тому, що у людини змінюється психічний стан, з’являється агресія у вчинках і словах, у підлітків знижується успішність. Як же позбутися від комп’ютерної залежності?

Декілька порад від психологів:

дозуйте час, який проводите за комп’ютером, за потребою заводьте будильник, аби не втратити рахунок часу;
запишіться в спортивну секцію або займіться своїм хобі;
більше ходіть з друзями на прогулянки, відпочивайте на природі з ночівлею, з’їздіть на рибалку. Важливо зрозуміти, як багато цікавого і важливого навколо вас, а комп’ютер це всього лише багатофункціональна, інформаційна машина;
замініть читання новин в соціальній мережі читанням цікавих книжок, поповнюйте свої знання.

Зрозумійте, що реально тільки те, що відбувається з вами тут і зараз, а не у віртуальному світі, мережеві ресурси навіть не помітять вашого зникнення, зате ви побачите, наскільки вам вільніше і легше стане без них. Повірте, що ваш вигаданий світ ніколи не замінить вам реального спілкування з людьми.

І пам’ятайте одне, не варто приносити в жертву своє реальне життя, адже навколишній світ набагато цікавіший, навчіться використовувати ресурси соціальних мереж з користю для себе і тільки в міру гострої необхідності.

Безпечна поведінка в Інтернеті

Безпечна поведінка в Інтернеті

Безпечна поведінка в Інтернеті – сукупність дій особистості під час користування Інтернетом, що сприяють задоволенню потреб і водночас запобігають можливості завдання збитків, заподіяних фізичному, психічному, соціальному благополуччю та (або) майну самої людини та інших людей.

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через:

поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;

повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”. У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу.

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті “Кіберпес” можна знайти інформацію про те:

що таке «кібербулінг» та як він проявляється;

як визначити контент, що містить кібербулінг;

що робити, якщо вас кібербулять;

як видалити матеріали, що містять кібербулінг;

як попередити кібербулінг;

як не бути кібербулером.

Підлітки можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Підлітки можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань.

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною чи підлітком в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.

Кібероніоманія – неконтрольовані покупки в інтернет-магазинах, без необхідності їх придбання та урахування власних фінансових можливостей, постійна участь в онлайн-аукціонах.

Для усвідомлення і закріплення знань з безпеки в інтернеті перегляньте відеоролик:

http://surl.li/mrtwl

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
У світі постійно відбуваються війни, напади, дискримінація, приниження. Але коли насильство чиниться поруч із нами ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства».

Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, що в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо.

Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля.

Щороку близько 10000 жінок в Україні гине від домашнього насильства. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Ми маємо визнати, що проблема насилля в Україні все ще існує.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”. 15 листопада 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї». 7 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Як налагодити навчальний процес в умовах дистанційного навчання

Технології дистанційного та змішаного навчання за рік пандемії коронавірусу стали вже звичними для шкіл. Державна служба якості освіти також пристосувала інструментарій проведення інституційного аудиту до умов дистанційної або частково дистанційної роботи закладів. Адаптації потребує організація освітньої діяльності, щоб заклади продовжували працювати якісно та ефективно і в умовах очного навчання, і онлайн. Змінювати слід і всі компоненти системи освітнього процесу школи.

Розглянемо, як директорові та педагогам налагодити роботу в умовах дистанційного навчання.

Організація освітнього процесу

Розклад

Важливо в організації дистанційного навчання узгодити розклад уроків з особливостями проведення онлайн-занять. На формування розкладу впливають освітні програми, навчальні плани, санітарні вимоги тощо, втім є і суб’єктивні чинники, як-от запит від батьків розпочинати заняття пізніше.

Настанови щодо формування розкладу в умовах дистанційного навчання:

Оберіть єдину інтернет-платформу для розміщення електронних освітніх ресурсів, проведення онлайн-занять. Це мінімізує труднощі та плутанину, зніме дещо проблему комунікації між учасниками освітнього процесу.
Дотримуйтесь санітарного регламенту та забезпечуйте черговість синхронного й асинхронного навчання.
Порадьтеся з батьками учнів щодо зручного часу проведення онлайн-занять. В умовах дистанційного навчання розклад можна зміщувати в часі, наприклад розпочинати заняття пізніше, робити тривалу перерву, щоб учні могли перепочити, тощо. Особливо актуальним це є для навчання дітей з особливими освітніми потребами.
Забезпечте можливість консультацій. В умовах віддаленого навчання в учнів виникає потреба проконсультуватися з учителем. Організація консультаційних годин з різних навчальних предметів дасть змогу компенсувати відсутність особистого спілкування учнів із вчителем.

Інтернет-платформа

Обрання єдиної інтернет-платформи для забезпечення освітнього процесу в умовах дистанційного навчання спростить взаємодію учасників освітнього процесу. Разом з тим, важливо пам’ятати, що студенти та учні можуть мати труднощі з доступом до того чи іншого каналу комунікації, інтернет-платформи тощо. У такому разі важливо передбачити для окремих студентів, учнів альтернативні рішення.

На що варто звертати увагу при обранні інтернет-платформи для дистанційного навчання:

Доступність.Обирайте платформу, яка є у відкритому доступі, не потребує встановлення спеціального програмного забезпечення тощо.
Можливість ідентифікації учасників.Викладач повинен мати змогу ідентифікувати всіх студентів і учнів, зареєстрованих у системі або присутніх на онлайн-занятті. Це перш за все питання безпеки.
Структурованість матеріалу.Студентам та чням буде зручніше працювати із платформою, коли матеріал у ній буде структурований, тобто розміщений у вигляді цілісних навчальних тем, курсів. Це сприятиме організації віддаленої роботи студентів та учнів, вибору власної швидкості опанування навчального матеріалу.
Наявність онлайн-журналу.Студенти та учні звикли мати доступ до своїх оцінок, переглядати їх у журналі після занять. Можливість робити це онлайн – вимога часу.
Зворотний зв’язок. Це дасть змогу студентам та учням оперативно отримувати відгук від викладача щодо виконаних завдань тощо.

Педагогічна діяльність

В умовах дистанційного навчання важливо застосувати інші форми й методи роботи. Не зовсім доцільно пропонувати студенту чи учню опрацювати текст підручника, адже підручники спрямовані на очне навчання. Викладач має адаптувати навчальні ресурси відповідно до особливостей групи і можливостей самих здобувачів освіти. Водночас під час проведення навчальних занять онлайн викладач обмежений у прийомах роботи. Відрізняється і стиль навчання дітей: в онлайн-режимі частина студентів і учнів можуть втрачати динаміку, інші ж навпаки – проявляти більшу активність та ліпше засвоювати матеріал. У той же час навчання з використанням дистанційних технологій відкриває нові можливості для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії.

Поради педагогам для роботи в умовах дистанційного навчання:

Система оцінювання

Зазнали змін і види завдань, які пропонуються студентам, учням. Завдання й форми роботи, що використовувалися в умовах очного навчання, можуть бути неприйнятними під час дистанційного. Наприклад, за використання технологій дистанційного навчання неможливо виконати завдання на перевірку знань, відтворення тексту підручника. Очевидно, що змінивши форми роботи під час занятть, потрібно змінювати і форми оцінювання.

Як викладачеві налагодити систему оцінювання?

Оприлюднюйте критерії оцінювання до кожного завдання. Так студенти та учні наперед розумітимуть, як та за яким принципом формується оцінка.
Давайте зворотній зв’язок.Практика показує, що в умовах дистанційного навчання студенти та учні найбільше потребують детальних роз’яснень та зворотного зв’язку. Негативна оцінка може не дати достатньо інформації для студента чи учнів, натомість після пояснення, за що вона отримана, він зможе порефлексувати про свої помилки.
Не обмежуйте в часі. Студенти та учні мають різну динаміку роботи в онлайн-режимі. А в когось може повільніше працювати комп’ютер чи інтернет. Тому завдання, обмежені в часі, не рекомендовані для оцінювання результатів навчання.
Шукайте альтернативи. Звичні тестові завдання в умовах дистанційного навчання корисні для саморефлексії здобувачів освіти. А для контрольних завдань ліпше знайти альтернативні форми, як-от тематичне есе, творче завдання тощо.

Освітнє середовище

За дистанційного навчання значна частину роботи зі створення освітнього середовища стали виконувати батьки, насамперед, це забезпечення дитини технікою, доступом до інтернету, облаштованим робочим місцем. Втім директорові школи не варто забувати про такі важливі аспекти роботи:

Безпека.Звертайте особливу увагу на безпечність доступу до інтернет-платформи, на якій відбувається дистанційне навчання. Профілі студентів, учнів мають бути підписані їхніми іменами.
Правила поведінки.Звичні правила поведінки у коледжі не працюють в онлайн-форматі, тому варто адаптувати їх до дистанційного навчання – встановити правила спілкування під час зум-занять тощо.
Комунікація з кураторів, класних керівників із дітьми та батьками.Дистанційне навчання потребує частішої взаємодії з дітьми та батьками, зокрема щодо поведінки дітей, їхнього режиму роботи, виконання завдань.

Відмовитися від правила підкреслювати здібності одних студентів і недоліки інших.
Відмовитися від прямого протиставлення дітей один одному.
Не «пиляти» й не сварити при всьому класі.
Помічати найменші кроки до компромісу егоцентричних студентів, але не підкреслювати це різко, як щось несподіване.
Звертатися до всіх на ім’я і вимагати цього від дітей.
Постійно підкреслювати, що відносини повинні визначатися не лише успішністю, а й тими добрими справами, які людина зробила для інших.
З повагою ставитися до особливостей дівчат і хлопців.
Усе, що відбувається з студентами, сприймати всерйоз.
Мотивувати дітей бути прикладом для всього коледжу задіючи мотив змагання.
Заохочувати позитивну взаємодію між дітьми.
Заохочувати прагнення турботи про ближнього.

Стрес

Як уберегти себе від впливу стресу, що руйнує, і допомогти набутити впевненості, оптимізму і натхнення вам-педагоги і вашим студентам.

Прагніть до максимальної, але доступної для вас життєвої мети.
Відпочивайте ще до того, як встигнете стомитися.
Використовуйте енергію стресу в інтересах особистого зростання.
Постійно створюйте у своїй уяві зону психічної безпеки, комфорту і відпочинку.
Пам’ятайте дуже важливу рекомендацію П. Брегга про те, що єдиний спосіб продовжити своє життя – це не укорочувати його.

Антистресові правила життя і поведінки для педагога

Не всі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.

Правило 1

Визначте негативні чинники, що призводять у вас виникнення стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення, спробуйте змінити своє ставлення до них.

Правило 2

Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.

Правило 3

Навчіться розслаблюватися: тілом, диханням, думкою тощо.

Стрес викликає загальне напруження. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різні способи розслаблення. Бо саме в умінні розслаблюватися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Розслаблюючись, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичне й психічне здоров’я.

Правило 4

Зробіть паузу.

Слід пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в «зону» стресу і втрачаєте самоконтроль.

Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії стресу важливо «взяти перерву» і зусиллям волі перервати свої дії:

зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин замість того, щоб із роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
порахувати до 10;
вийти з приміщення;
переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.

Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим що дасть можливість зняти напруження:

перебрати свої ділові папери (класний журнал, підручники), полити квіти на підвіконні, заварити чай;
вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то…) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки та ін.);
підійти до вікна і подивитися на небо й дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;
звернути увагу на людей, що йдуть по вулиці. Спробувати уявити, про що думають ці люди;
зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опустити долоні під холодну воду.

Такі «перерви» потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія «зупинки себе» стала звичкою.

Правило 5

Навчайтеся планувати.

Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як дамоклів меч.
Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.

Правило 6

Намагайтеся завершувати ситуації.

Для того щоб уберегти себе від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число, для цього виконайте такі чотири дії:

усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує ваші сили;
прийміть рішення завершити її;
подумайте про те, що у ваших силах і що залежить саме від вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;
запровадьте свій план у життя.

Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.

Правило 7

Визнайте й прийміть обмеження.

Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі.

Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.

Уникайте непотрібної конкуренції.

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але наявність надто великого прагнення до вигравання у надто багатьох сферах життя створює напруження і тривогу, робить людину надто агресивною.

Правило 8

Будьте «позитивною» особистістю.

Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за ті речі, які вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.

Рахуйте ваші удачі!

На кожну сьогоднішню невдачу, імовірно, найдеться десять або більше випадків, коли вам пощастило. Подумайте про них. Спогад про гарний випадок зменшить ваше роздратування, коли знову що-небудь відбудеться не так, як ви хотіли б.

Щодня хваліть себе по декілька разів.

Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки. Не чекайте подвигів. Згадайте відомі слова: «От так Пушкін!».

Щодня освідчуйтесь в коханні найдорожчій для вас людині, окрім себе.

Хоча б раз на день говоріть приємні слова своїм близьким. Почавши це робити, ви незабаром зрозумієте, що це приносить подвійну користь: вам і близькій людині.

Учіться терпіти й прощати.

Нетерпимість до інших призведе до фрустрації й гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх. Прощайте й забувайте. Не скажіться, не скигліть, не відчувайте невдоволення іншими. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі, і мають «різні карти світу». Приймайте доброзичливо, на віру слова інших людей, якщо немає доказів зворотного. Вірте тому, що більшість людей намагається робити все настільки добре, наскільки може.

Зробіть що-небудь для поліпшення вашого зовнішнього вигляду.

Якщо ви буде виглядати краще, це змусить вас і почувати себе краще. Гарна зачіска, акуратний костюм можуть підвищити ваш життєвий тонус. Відносьтеся до себе добре.

Якщо ви почуваєте, що знаходитеся всильному напруженні, а сили на межі, відкладіть важкі справи.

Не кваптеся називати всі справи невідкладними. Вибудуйте їх у чергу і готуйтеся до виконання найголовнішої справи.

Правило 9

Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас.

Опануйте головним умінням – перетворювати негативні події на позитивні.

Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю, а особливо педагогічну, уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але кому приємне бездіяльне життя? Нічого не робити не означає відпочивати. Дозвільний розум і ледаче тіло страждають від стресу неробства. Основоположник теорії стресу Г. Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя». Багато досліджень показують, що людина позитивно реагує на стрес тільки в тому випадку, якщо здатна поставитися до стресових подій як до виклику, що винагороджує зусилля.

Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових цій. Коли людина намагається реалізувати цю здатність на практиці, вона переборює найбільшу перешкоду на шляху до стресостійкості. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається.

Уміння перетворювати щось негативне на щось позитивне – майстерність контролювати стрес.

Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, ми починаємо контролювати її, перетворюємо на хвилюючий і вартісний життєвий досвід й автоматично вважаємо, що саме ця ситуація змушує нас демонструвати свої кращі якості й робить наше життя більш результативним і повноцінним. Така поведінка змусить вас відчути, що в такий самий спосіб можна будь-яку негативну ситуацію перетворити на позитивний досвід.

Ваш вибір визначає, чи дозволите ви подіям одержати над вами верх, чи будете самі контролювати їх і, відповідно, чи зумієте сприймати стрес як труднощі, які можна перебороти й перетворити собі на користь. Таке невелике коригування відносин до труднощів є основним принципом, що лежить в основі стійкості до стресів. Упровадивши цей простий принцип у повсякденне життя, ви зможете перетворити стрес на рушійну життєву силу, змусити його працювати на вас, а не проти вас (Вправи: «Ідеальна модель», на розвиток уяви)

Правило 10

Звільніться від «ментальних токсинів» стресу.

Щоб звільнитися від ментальних токсинів стресу, потрібно виконати своєрідне ментальне прибирання за допомогою засобів раціональної терапії.

Для цього поверніться у момент минулого, де ви були не цілком задоволені своїм поводженням і переживіть його ще раз, але вже не так, як у вас вийшло тоді. Відомий американський психотерапевт Вірджинія Сатир називає це «повернутися й побачити новими очима». З позиції сьогодення зрозумійте, чого вам не вистачало тоді для більш успішного поводження.

«Потренуйтеся» кілька разів, поки не будете задоволені своєю реакцією. Доможіться такої зміни уявлення про стресор, щоб воно більше не служило для вас джерелом напруження. Перетворюйте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Додаючи спогадові характеристики сильного позитивного переживання, ви не тільки захищаєтеся від впливів стресу, але й здобуваєте впевненість, що надалі цей спогад стане позитивно впливати на всі наступні події. Крім того, ви перетворюєте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Правило 11

Регулярно робіть фізичні вправи.

Два-три рази на тиждень (а ще краще щодня) давайте собі фізичне навантаження. Найкраще, якщо це будуть ритмічні, повторювані рухи під музику. Подаруйте тілу свято: відвідайте лазню, зробіть масаж (самомасаж).

Дуже важливо давати собі можливість регулярно звільнятися від напруження, яке поволі накопичується. Кілька разів на день займайтеся фізичними вправами.

Правило 12

Щодня знаходьте привід посміятися.

Почитайте, подивіться, послухайте, розповідайте про що-небудь смішне. Умійте посміятися над собою. Сміх є дієвим засобом боротьби зі стресом. За твердженням Анрі Рубінштейна, автора книги «Психосоматика сміху», одна хвилина сміху еквівалентна сорока п’ятьом хвилинам гімнастики або фізичних тренувань. Дослідження зі сміхотерапії, проведені в Стенфордському університеті (сміх там називають бігом на місці), довели, що сміх дійсно тренує багато м’язів, знімає головний біль, знижує артеріальний тиск, нормалізує дихання і сон. При цьому в кров потрапляє більше гормонів, активніше йдуть процеси обміну речовин. Людина, яка часто сміється, перестає відчувати біль.

Пам’ятайте, щоб вище наведені поради стали діяти, недостатньо їх прочитати, зрозуміти прочитане, потрібно їх обов’язково застосувати.

Професійне вигорання: причини виникнення та шляхи подолання

Професійне вигорання — це специфічний вид професійної деформації , притаманної здебільшого працівникам, робота яких безпосередньо пов’язана зі спілкуванням з людьми. Зокрема, професійному вигоранню найбільше піддаються люди таких професій, як медичні працівники, педагоги, юристи, психологи, продавці…

Найтиповішими проявами синдрому професійного вигорання є:

– наростання емоційного виснаження;

– збайдужіння до виконання своїх професійних обов’язків;

– дегуманізація у формі негативізму щодо самого себе та своїх колег;

– відчуття власної професійної непридатності;

– незадоволеність роботою, внаслідок чого можливі особистісні зміни у комунікативній сфері аж до розвитку значних когнітивних порушень.

Чинники розвитку професійного вигорання

Насамперед до групи ризику людей, які піддаються професійному вигоранню, належать ті, хто за своїм темпераментом не схильні до активного спілкування та соціальних контактів. Особливо швидко «вигорають» сором’язливі, сконцентровані на своєму внутрішньому світові інтроверти. Такі люди здебільшого замкнуті в собі та небагатослівні. І якщо спілкування з колегами певним чином можна уникнути, то з клієнтами це неможливо. Від надлишкового зовнішнього впливу в інтровертів накопичується внутрішня втома, а від неможливості її позбутися — злість та роздратування.

Появі проявів у людини синдрому професійного вигорання сприяє також її схильність до перфекціонізму. Прагнення «відповідати високим стандартам» заважає людині зрозуміти свої емоції та переживання у професійній діяльності. Це здебільшого призводить до емоційної чутливості.

Прискорення процесу професійного вигорання зумовлюють також організаційні чинники:

– незручне робоче місце;

– відсутність умов для ефективної роботи та відпочинку;

– авторитарний стиль керівництва;

– відсутність можливості проявляти ініціативу.

Низький соціальний статус професії, ненормований робочий день також впливають на цей процес.

Відсутність чіткості в посадових обов’язках створює невизначеність у своїй ролі у колективі. У педагогічному колективі це може бути додаткове навантаження, яке за «неписаними правилами» доручене певним педагогам. До групи рольових чинників також належать міжособистісні конфлікти та психологічна несумісність з окремими колегами. Рольовим чинником є також переживання внутрішнього протиріччя між бажанням бути хорошим сім’янином та успішним фахівцем (« сім’я або робота »).

Стадії професійного вигорання

Стадія «Попередження»

Так само як вогнище поступово поглинає поліна, професійне вигорання відбувається не відразу. Одним із найбільш важливих пускових механізмів професійного вигорання є звуження особистісного простору та інтересів до професійної діяльності. Стадію «попередження» можна охарактеризувати як надмірну захопленість працівника робочим процесом. Це може виражатися в скороченні часу на неформальне спілкування та відпочинок, витіснення зі свідомості переживань невдач. Працівник в цей період може говорити про безсоння, погіршення уваги, емоційне виснаження, втрату відчуття себе.

Втрата відчуття Я може виражатися в тому, що працівник:

– стає залежним від думки інших людей;

– знеособлює себе та свій робочий процес;

– втрачає інтерес до прийняття спільних рішень.

Іноді знеособлення може переноситися на дітей і виражатися в сприйнятті їх як «об’єктів практики». Наприклад, у лікарів це може проявлятися у таких висловлюваннях: «нежить з дитячого відділення», «нирки з другої палати». Як наслідок, втрачається міжособистісний зв’язок.

Стадія «Відчуження»

Сигналом про те, що стадія відчуження настала, є втрата радості від роботи. Механізм відчуження набирає нових обертів. Емоції притупляються, в стосунках відчувається відстороненість. Дедалі частіше з’являється невизначене роздратування: «Дайте мені спокій». Зникає емоційний підйом та позитив у спілкуванні з колегами. Власні невдачі приписуються іншим людям. Зникає емпатія, замість неї приходять байдужість та цинічність.

Стадія «Виснаження»

Відчуження набуває більш яскравого вираження. Негативні почуття щодо оточення і роздратування вже не можуть бути приховані. Спостерігаються гострі психосоматичні реакції ( тривалий головний біль, біль у шлунку, стійке безсоння, раптові приступи нудоти, запаморочення).

Стадія «Розчарування та відчай»

Це завершальна стадія. Її симптомами є відчуття порожнечі, безпомічності та беззмістовності не тільки до роботи, а й життя в цілому. У тих, хто досяг цієї стадії, є тільки два виходи. Перший — попрощатися з роботою, що пов’язана зі спілкуванням з людьми, другий — розпочати непросту тривалу роботу над відновленням своїх професійних та особистісних якостей в межах психотерапії.

Шляхи подолання професійного вигорання

Що глибший ступінь професійного вигорання, то більша ймовірність того, що працівнику буде потрібна допомога психотерапевта. Варто підкреслити, що роботу зі складними випадками краще довіряти фахівцю, який має спеціальну підготовку в галузі терапії, а не лише психологічної діагностики.

Однак, якщо вчасно виявити описані симптоми, тобто на початкових стадіях, кожен спроможний допомогти собі самостійно.

Поради щодо самостійного подолання професійного вигорання

Типи людей схильних до вигорання

Молодіжний рух "Редан". Що робити ?

В мережі останнім часом більше стає згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків.

Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об’єднуються у неформальні групи.

Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Що ж робити батькам, у цій ситуації розберемось нижче.

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі Інтернет не контролюється.

Створення здоров‘язберігаючого освітнього процесу у закладах передвищої освіти

“Створення здоров‘язберігаючого освітнього процесу у закладах передвищої освіти”

ДЛЯ БАТЬКІВ

Поради батькам у період адаптації студентів до умов коледжу

Шановні батьки! Вступ дитини до коледжу приносить батькам не лише радість, а й паніку. Як підтримати свого новоспеченого студента та допомогти йому уникнути неприємностей?

Насамперед зрозумійте, студентські роки — це перехідний етап між школою та дорослим життям. Цей період називається адаптаційним. Саме зараз формується самостійність та відповідальність. Звісно, потрібно цікавитись життям своєї дитини та допомагати. Але контроль кожного кроку лише зашкодить. Дозвольте дитині самостійно ухвалювати рішення та нести за них відповідальність.

Адаптаційний період проходить від місяця до одного року, залежно від індивідуальних особливостей кожної особистості студента (темпераменту, інтелектуального рівня, готовності до самостійного життя, комунікативних здібностей, емоційно-вольової сфери).
Будьте уважними, терпеливими слухачами для дитини щодо її труднощів та тимчасових негараздів. Разом радійте її першим успіхам.
Підвищений емоційний стан, тривога, туга за домівкою та минулим життям у школі супроводжують процес адаптації.
Порівнюйте дитину з самою собою. Вселяйте надію та віру у її можливості, у спілкуванні робіть опору на її сильні сторони характеру, вміння.
Спрямовуйте дитину на самостійне вирішення проблем, але обговоріть можливі варіанти рішень.

Пам’ятайте, що студентське життя – крок до самостійності, але доброзичливе ставлення, дружня атмосфера в сім’ї сприятимуть успішній адаптації до нових умов освітнього середовища у коледжі.

Працівники психологічної служби допоможуть Вам та вашій дитині у пошуку ефективних рішень (труднощі у навчанні, відносини між батьками і дітьми, вибір життєвого шляху, конфліктні ситуації у колективі, саморозвиток особистості).

Молодіжний рух "Редан"